неділю, 12 березня 2017 р.

ТЕМА №8. Технологія годівлі, догляду та утримання підсисних свиноматок



Особливості лактації у свиноматок

 Технологія годівлі свиноматок в період лактації необхідно організувати так, щоб сприяти підвищенню молочності, збереженню і вирощуванню міцних поросят від народження до відлучення.
Молочність свиноматок залежить від їх індивідуальних  особливостей,  рівня й біологічної повноцінності годівлі, кількості і живої маси поросят,  а також від кратності ссання матері. Як відмічають  дослідники, індивідуальні відмінності за молочною продуктивністю для свиней більшості сучасних порід значно більші міжпородних відмінностей. Відмічається дещо менша молочність свиноматок породи  беркшир і порід, створених з її участю. Молочність свиноматок-першоопоросок, як правило, трохи нижча, ніж тварин з двома опоросами  і більше. Свиноматки з довгим тулубом, на якому розміщено 12 нормально розвинутих сосків і більше, мають більшу потенційну молочність, ніж тварини з коротким  тулубом.


Значною мірою на молочну продуктивність свиноматок  впливають кількість  і форма сосків, а також  рівномірність  їх розміщення на тілі. Молочність свиноматок знижується при наявності кратерних сосків (вивідний отвір закривається при стисканні соска під час ссання),  “сліпих сосків” (без вивідного  отвору) та вкорочених  (поросята при ссанні не можуть міцно його  захопити). Зазначені вади стійко передаються спадково не тільки по материнській, але й по батьківській лінії. Всіх тварин з такими сосками вибраковують, відбираючи для подальшого відтворення тільки молодняк, що має не менше 12 (бажано  і більше) добре розвинутих  і рівномірно розміщених сосків.
Не менш важливе значення має здатність свиноматок при годівлі поросят лягати так, щоб був вільний доступ до всіх сосків, у тому числі  й до задніх нижнього ряду. За даними П.Інгліш із співавторами до 20% свиноматок, здебільшого  старих,  а також  деякі молоді, дуже ожирілі  тварини (при концентратному типі годівлі та без вигульному утриманні) лягають для годівлі, закриваючи поросятам доступ до 3-4 задніх сосків нижнього  ряду. Це, звичайно, знижує молочну продуктивність  і призводить  до  загибелі поросят, що ссуть задні соски нижнього ряду. Таких свиноматок потрібно вибраковувати.
У деяких тварин на другий-третій день після опоросу в усіх  сосках зменшується чи  зовсім припиняється  виділення молока. Найчастіше  це спостерігають із-за запалення (маститу) часток  вим’я внаслідок затримання в залозистій тканині залишків невиссаного молока, бактеріального забруднення, простуди чи механічного травмування залози. В деяких випадках причиною зниження молочності  чи повного припинення молоко виділення  із всіх  часток вим’я захворювання свині “синдромом ММА” – маститом (М), метритом (М – запалення матки) і агалактією (А – пригнічення молоко утворення). Причиною такого захворювання  можуть бути бактерії, різні стресові фактори та запальні процеси із-за затримання невиссаного молока  в молочній залозі та часточок посліду в матці. “Синдром ММА” найчастіше  спостерігають  у надто ожирілих старих і дуже вгодованих молодих свиноматок у господарствах, які допускають цілорічне  безвигульне
утримання свиней і біологічно неповноцінний концентрат ний тип годівлі. Зазначена хвороба  майже не зустрічається в господарствах, де раціон поросних свиноматок містить достатню кількість трав’яного борошна, різних соковитих та зелених кормів  і де  застосовують щоденні активні прогулянки, а літом – пасовище утримання маточного поголів’я. Захворілим свиноматкам багаторазово (з годинною перервою) ін’єктують  окситоцин  і одночасно систематично спонукають до годівлі поросят. Коли лікувальні заходи не допомагають, таких тварин вибраковують, оскільки при наступних опоросах вони залишаються слабкими.
Отже, біологічно повноцінна годівля та правильне утримання поросних  і підсисних свиноматок – основний фактор  одержання високої молочної продуктивності.
Молочна залоза, особливо  у молодих  тварин,  розвивається головним чином у підсисний період  під впливом систематичного, дуже енергійного масажування її поросятами та інтенсивного відсмоктування ними молока. Кожне порося, як правило, ссе  тільки один сосок. При кількості поросят під свиноматкою, меншій, ніж кількість сосків, молоко із вільних  сосків не відсмоктується. Частка вим’я запалюється  і надалі залишається  погано розвинутою. Такі тварини не можуть забезпечити молоком 10-12 поросят. Враховуючи це, досвідчені  свиноводи при невеликій кількості поросят  у свиноматки  протягом  першого-другого дня після опоросу підсажують до них поросят від багатоплідних тварин. Однак не кожна свиня прийме чужих поросят. Щоб  свиноматка прийняла чужих поросят, їх обприскують дуже пахучою рідиною (слабким розчином креоліну, карболової кислоти). Таким же розчином обприскують  і її власних поросят. Свиноматок після відлучення поросят переводять  на повторне  запліднення або вибраковують з метою відгодівлі.

 

Норми і раціони годівлі та утримання підсисних свиноматок.
Орієнтовні раціони і рецепти комбікормів для підсисних свиноматок.


Порівняно з підготовленими до запліднення і поросними свиноматками потреба в поживних речовинах у підсисних тварин значно вища.  В перший місяць лактації у середньої за молочністю свиноматки за добу утворюється 6 – 8 л молока, у дуже молочної – 8 л і більше. За другий місяць лактації виділення молока зменшується на 25 – 30 %. Усього за два місяці лактації середня за молочністю свиноматка продукує 250 – 300 л молока, високомолочна – 400 – 600 л і більше. Для утворення такої кількості молока свиноматці потрібна значна кількість поживних речовин і насамперед протеїну, кальцію та фосфору. Протеїн корму в організмі свиней засвоюється на 70 %, мінеральні речовини – на 35 – 50 %, а на утворення 5 – 6 л молока підсисна свиноматка щоденно витрачає не менше 500 – 600 г перетравного протеїну, 40 – 60 г кальцію і 25 – 40 г фосфору. Крім того, їй потрібні поживні речовини для підтримки необхідних функцій. При складанні раціонів це необхідно врахувати.
Продуктивність підсисних свиноматок залежить і від вмісту в раціоні незамінних амінокислот, вітамінів та мінеральних речовин. Раціон молодих свиноматок живою масою 140 – 160 кг, що вигодовують по 9 поросят, повинен містити 46,1 г лізину, 33,8 – метіоніну з цистином, 8 г триптофану, 12,2 мг рибофлавіну, 76,8 – пантотенової кислоти, 64 – нікотинової кислоти, 64 мг вітаміну В12 , а раціон дорослих свиноматок (180 – 230 кг живої маси) – 44,2 г лізину, 32,4 – метіоніну з цистином, 7,7 – триптофану, 19,2 мг рибофлавіну, 76,8 – пантотенової кислоти, 64 – нікотинової кислоти і 64,0 вітаміну В12 . У комплексах підсисних свиноматок годують спеціальними комбікормами (табл.     ).
                                                                                        Таблиця
Рецепти комбікормів для підсисних свиноматок, %

Інгредієнт
СК-6
СК-7
СК-8
СК-9
СК-10
Кукурудза
32
20
30
30
30
Ячмінь
10
10
24
24
24
Пшениця
-
18
-
-
-
Овес
6
6
-
-
-
Висівки пшеничні
25
24
22
22
27
Соєвий шрот
9
7
-
4,5
10
Соняшниковий шрот
-
-
9
4,5
-
Лляний шрот
6
6
6
7
3
Трав’яне борошно
6
3
3
3
-
Дріжджі кормові
3
3
3
3
3
Дикальційфосфат
1,1
1,1
1,1
1,1
1,1
Крейда
0,5
0,5
0,5
0,5
0,5
Кухонна сіль
0,4
0,4
0,4
0,4
0,4
Премікс КС-2
1,0
1,0
1,0
1,0
1,0
Усього
100
100
100
100
100

У 1 кг комбікорму міститься 1,05 – 1,1 корм. од., 162 – 154 г сирого протеїну, 23 – 25 г сирого жиру і 76 – 53 г сирої клітковини. Комбікорм роздають в годівниці 2 рази на день.
Після переведення свиноматок у приміщення для опоросу норму годівлі знижують до 2,5 кг,  за два дні до опоросу – до 2 кг, за день до опоросу – до 1 кг на добу. В день опоросу тваринам дають тільки теплу воду. На другий день після опоросу (за дві годівлі) свиноматкам згодовують 0,5 кг комбікорму, на третій-четвертий – 0,8 – 1,0, на п’ятий-шостий – 1,5 – 2, на сьомий-восьмий – до 3 кг, з дев’ятого по двадцять п’ятий день – близько 4 кг комбікорму. В день відлучення поросят свиноматок не годують.
Слід пам’ятати, що наводяться орієнтовні норми годівлі підсисних свиноматок. Роздаючи кожній тварині корм вручну, оператор нормує його кількість залежно від віку свині, стану молочної залози та кількості поросят. Сухий комбікорм після роздавання в годівниці змочують теплою водою в співвідношенні 1 : 3. При утриманні свиноматок  у станках ССІ-2 їх годують на спеціальному кормовому майданчику станка, куди випускають 2 рази на добу.
У перші дні після опоросу свині знаходяться на кормовому майданчику кожний раз по 1,5 год. Надалі для стимуляції більшої рухливості свиноматок і кращого поїдання підкорму поросятами тривалість перебування тварин на кормовому майданчику збільшують до 5 год. на добу. Всього за 26 днів підсисного періоду кожна свиноматка одержує 108 кг комбікорму. В передових господарствах їм щоденно також згодовують  по 1 кг трав’яного борошна.
У середньому на кожні 100 кг живої маси молодої підсисної свиноматки потрібно близько 2, а дорослої – близько 1,5 корм. од. Крім того, на кожне вирощене під свиноматкою порося необхідно додати 0,4 – 0,5 корм. од. З розрахунку на 1 корм. од. повинно припадати 115 – 120 г протеїну в раціоні для тих, що ростуть, і 100 – 110 г -  для дорослих тварин, кальцію – 6 – 6,6 г, фосфору – 3,5 – 4, кухонної солі – 8 г. При включенні в раціон кормів, повноцінних за протеїном ( кормові дріжджі, м’ясне та рибне борошно, молочні відвійки) загальна поживність раціону може бути знижена на
10 – 15 %.
Склад раціону

 При годівлі свиноматок сухими кормами з автоматичних годівниць або при годівлі одними концкормами молочність знижується.  В раціоні підсисних свиноматок  зимою повинно бути 50 – 60 % концкормів, 10 -15 – бобового сіна, 25 – 35 % соковитих кормів (за загальною поживністю), літом – 70 – 76 % концкормів, решта – трава пасовищ і зелена підгодівля. В раціони підсисних свиней протягом року необхідно включати корми тваринного походження – щоденно по 200 – 250 г рибного чи м’ясо-кісткового борошна, а при їх відсутності – від 2 до 4,5 л молочних відвійок, сколотин або молочної сироватки.
Кращими концентрованими кормами є пшеничні висівки, кукурудзяна дерть, ячмінна чи вівсяна дерть, зерно бобових культур. Частка кукурудзяної дерті в раціоні підсисних свиноматок повинна становити не більше 15 – 20 %, житнє борошно і різна макуха – 10 – 15 % загальної його поживності. При введенні у раціон підсисної свиноматки 5 % і більше рибного чи м’ясо-кісткового борошна або молочних відвійок кількість кукурудзяної дерті  можна збільшити до 25 – 30 %.
Кращий грубий корм для підсисних свиноматок – це конюшинне та люцернове борошно, кращий соковитий корм – червона морква, цукрові й напівцукрові буряки, гарбузи, комбінований і кукурудзяний силос, картопля. Зазначені корми підсисним свиноматкам згодовують у подрібненому вигляді, а потім пропарюють і змішують. Соковиті корми миють, подрібнюють і згодовують у сирому вигляді. Запліснявілі, гнилі і мерзлі корми підсисним тваринам згодовувати не можна. Навіть незначна кількість таких кормів впливає на якість молока і призводить до шлунково-кишкових захворювань поросят.
У господарствах, що використовують для годівлі підсисних свиноматок кормові суміші власного приготування, в день опоросу і протягом 12 - 18 годин після нього тваринам дають тільки теплу воду, а потім – рідку суміш, до складу якої входять 500 – 800 г пшеничних висівок або вівсяної дерті. На 3 - 4-й день після опоросу кількість концкормів збільшують до 2 – 3 кг, а до кінця 6 – 8-го, залежно від молочності та стану молочної залози у свиноматки, доводять до повної норми. Переведення тварин на повний раціон у перші дні після опоросу може призвести до утворення великої кількості молока, яке поросята не зможуть виссати, що може спричинити  запалення молочної залози. Якщо у свиноматки мало молока, то для збільшення її молочності всі корми в перші дні після опоросу необхідно згодовувати у вигляді рідкої підсоленої бовтанки. Тварина повинна щоденно випивати не менше 8 – 10 л води. Для цього станки обладнують автонапувалками. З метою підвищення молочності рекомендується масажувати молочну залозу, вводити у раціон молочні відвійки, літом згодовувати зелену траву, зимою – соковиті корми і комбінований силос доброї якості. Також необхідно збільшити тривалість активних прогулянок (літом до 2 – 3 год. на день, зимою – залежно від погоди.). За час прогулянки свиноматка щоденно повинна проходити в обидва кінці 500 – 1000 м. Зимою стежать, щоб вона не заходила у сніг. Після кожної годівлі рекомендується на деякий час (для дефекації) виганяти тварин на вигульний двір. Усіх свиноматок щоденно чистять солом’яним жмутом, а літом періодично миють.
Розпорядок дні оператора
по догляду за підсисними свиноматками.

Операція
Початок
год.-хв
Кінець
год.-хв
Підготовка до роботи
8.00
8.14
Реєстрація тварин, контроль за параметрами мікроклімату
8.14
8.29
Роздавання кормів свиноматкам
8.29
8.45
Годівля свиноматок і очищення станків
8.45
8.55
Відпочинок
9.55
10.10
Очищення станків і проходів
10.10
10.55
Догляд за поросятами
10.55
12.00
Обід
12.00
13.00
Виконання разових робіт
13.00
14.00
Годівля свиноматок, очищення станків
14.15
15.35
Відпочинок
15.35
15.45
Очищення станків і проходів
15.45
16.30
Відпочинок
16.30
16.40
Завезення комбікорму
16.38
16.48
Заключні роботи, регулювання параметрів мікроклімату, огляд і реєстрація тварин

16.48

17.12
Запитання і завдання для самоконтролю:

1.     Скільки триває підсисний період у свиноматок?
2.     Утримання підсисних свиноматок?
3.     Які корми згодовують підсисним свиноматкам?
4.     Назвіть основні показники при визначення норм годівлі підсисних свиноматок?

Немає коментарів:

Дописати коментар