ТЕМА №1. Технологічні і зоогігієнічні особливості утримання свиней:

ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ПРОЦЕСУ ВИРОБНИЦТВА

Методологічні основи проектування

 Однією з необхідних умов  успішної роботи галузі  свинарства є оволодіння методами  проектування технологічного процесу виробництва свинини і сировини на науковій основі, що буде сприяти оптимальній його організації та управлінню з мінімальними організаційно-виробничими витратами і максимальним виходом запланованої продукції. Нині  виникла необхідність погодження самого способу виробництва з системою машин  та будівельними конструкціями виробничих приміщень і споруд, які в комплексі забезпечують одержання за планової продукції.

Погодження і оптимізація  складових елементів технологічного процесу викликає необхідність  в їх дослідженні і систематизації для практичного використання при створенні свинарських підприємств. Систематизація методів проектування, в свою чергу, сприяє систематизації й поглибленню зоотехнічних, зоогігієнічних та ветеринарних досліджень, спрямованих на  удосконалення технології виробництва продукції свинарства.

Технологічне проектування процесу виробництва ґрунтується на погодженні обсягів і засобів виробництва по операціях і передбачає можливий розрахунок матеріальних і трудових витрат виробництва залежно від його обсягу з метою оптимального планування ресурсів, економічного прогнозування та прийняття стратегічних рішень. У свинарстві проектування зводиться до розробки й оптимізації агрозооветсистем, систем машин, розробки операційних карт і графіків погодження операцій ,розробки контрольно-облікової  документації для оперативного планування і управління процесом і в результаті до технологічного  проектування виробничих площ, приміщень, споруд у комплексах.

Усе проектування здійснюють у кілька етапів – ескізне, робоче і поопераційне. Багатоступінчасте проектування визначається  обсягом виробництва  і складністю процесу, тобто  продуктивністю підприємства. Процеси для невеликих за обсягом випуску продукції підприємств (ферм) можна здійснювати тільки робочим  проектуванням. Кінцевим результатом проектування  технологічного процесу в свинарстві є проект.

При виборі методів дослідження технологічного процесу керуються таким основним принципом – кожний технологічний  процес повинен бути економічним і технологічно дотриманим  оптимальних режимів і вибору відповідних засобів виробництва.

Удосконалення процесу виробництва здійснюється за законами виробничих сил для підвищення продуктивності праці і поліпшення умов праці робітників.

Свині, як і інші сільськогосподарські тварини та спосіб їх експлуатації, є визначальним елементом технологічного процесу виробництва продукції свинарства, без якого він неможливий. Зооветеринарні науки створюють фундамент технології. Предмети  виробництва і праці, залишаючись основними її елементами, не показують специфічної належності, а є універсальними для всіх технологій, в тому числі  і для технологій  у галузі свинарства.

Відмінною рисою технології виробництва продукції  свинарства є її тісний зв’язок з архітектурно-будівничою наукою, яка забезпечує створення відповідних виробничих приміщень і споруд, без яких неможлива інтенсифікація свинарства в будь-якій  кліматичній зоні.

Зв’язуючим  елементом технології як науки  про процес і зооветеринарних  наук стають дослідження операцій, метою яких є визначення суті явищ, закладених у виробництво, і вивчення вимог, параметрів, режимів, можливості застосування технологічних засобів, оскільки  промисловий процес може бути запроектований тільки на основі даних, одержаних  і перевірених експериментальним шляхом. Численні елементи технологічного  процесу, на відміну від малих ферм, на великих  комплексах зараз перетворилися в проблеми  і потребують термінового вирішення. Це проблеми прибирання гною, створення оптимального мікроклімату виробничих приміщень, ветеринарної охорони тварин,  інтенсифікації їх експлуатації тощо.

Параметри і режими  відтворення свиней, годівлі та напування, догляду і утримання ,експлуатації й охорони ,первинної переробки і зберігання готової продукції – далеко не повний перелік загальних питань, що складаються із простіших, але без вирішення яких не може бути запроектований технологічний процес.

Видання відповідних нормативних матеріалів для технологічного проектування виробництва продукції свинарства по кормах  і годівлі свиней, видаленню гною, газовому складу повітря  виробничих тваринницьких приміщень, виділенню тваринами  вуглекислого  газу, водяних парів і тепла, швидкості руху повітря  у виробничих приміщеннях, кольоровій гамі навколишніх поверхонь і так далі набуває іншого значення.

При розробці технології повинні бути повною мірою враховані біологічні особливості свиней та їх господарсько корисні якості. Необхідно правильно визначити кількість операцій в процесі виробництва, перерахувати їх у технологічній послідовності, по  кожній встановити вимоги до всіх етапів – підготовчого, основного і заключних елементів. Кількість і вміст встановлених  операцій,  а також їх технологічну послідовність визначають  таким чином, щоб забезпечити безумовне одержання запланованої  продукції.

Технолог повинен бути забезпечений необхідною кількістю нормативних таблиць, які дають вичерпну характеристику проектованому процесу.  Надзвичайна варіабельність параметрів і особливо їх режимів по кожній операції породжує велику  кількість відступів ,які в сумі можуть дати помилку, що перевищує значення основного показника. Усе це зумовлює необхідність розробки детальних технологічних нормативів з окремих  операцій,  а також науково обґрунтованих нормативів часу і  трудозатрат. Нормативні дані після розгляду і затвердження  у відповідних  міністерствах  і відомствах є загальним  початковим  матеріалом для проектних розробок усіх без виключення технологічних служб.

Ескізне проектування технологічного процесу у свинарстві  проводять для великих підприємств промислового типу. Організація таких підприємств, із значними виробничими затратами, потребує  установлення об’єктивних передумов при виборі технологічної схеми  і організаційних  режимів процесу – способу  виробництва ,засобів механізації, побудови  і управління процесом. Наприклад, при всій дешевизні харчових відходів будувати промислові свинарські комплекси продуктивністю 50 тис. центнерів за  рік на такій кормовій сировині економічно не вигідно. Це підтверджується не тільки значними транспортними витратами,  пов’язаними з доставкою великої кількості харчових відходів,  як правило, дуже низької поживності ,а й великими витратами  для підготовки такої сировини, необхідністю створення величезних, дуже металовмісних кормоцехів, що повинні забезпечити  термічну обробку відходів, фільтрацію їх від побутових домішок, згущення  після такої обробки і змішування з концкормами. Крім  того, звезення харчових відходів для великого підприємства із  значної території населеного пункту збільшує ризик занесення на комплекс різних інфекцій.

Для детального розрахунку процесу необхідно його промодулювати з метою вибору оптимального варіанта рішень  основних елементів технологічної схеми  і організаційних режимів, а також засобів механізації, виробничих приміщень, споруд  і систем управління.

Цей  етап передчасного проектування  з метою знаходження  оптимальних  рішень складових елементів процесу  в збільшеному  плані  і називається ескізним за аналогією із звичайно прийнятим попереднім проектуванням в інженерній практиці.

Ескізне проектування технологічного процесу розпочинається після визначення обсягу виробництва свинини (племінної  продукції). Встановлення обсягу – завдання економістів, які  вивчають, аналізують  і дають замовлення на розробку проекту для зони,   економічного району або господарства.

Визначенням технологічної схеми  і організаційних режимів процесу закладається основа  в його організації. Вибором  оптимального рішення генерального плану підприємства як у  відношенні його технологічності, так і вартісному завершується ескізне проектування процесу.

Пророка технологічної схеми  і організаційних режимів процесу припускає вибір оптимального варіанта способу  виробництва для заданого обсягу. Спосіб виробництва в свинарстві, як  і  інших галузях, визначають такими його елементами або системами:

відтворення  поголів’я;

годівля свиней і кормовиробництво;

утримання свиней та експлуатація виробничих  приміщень;

виробнича експлуатація свиней;

зоогігієна і ветеринарна охорона тварин;

первинна переробка та зберігання продуктів (у випадку застосування  таких  у господарстві).

У результаті  вибору способу виробництва  повинен  бути  прийнятий один варіант якогось із цих елементів.

Організаційні режими технологічних процесів  у тваринництві і свинарстві характеризуються трьома  основними параметрами – виробничим циклом, ритмом  і фронтом робіт. Визначення  організаційних режимів процесу зводиться до встановлення  кількісних характеристик, вказаних параметрів та їх поєднання для заданого обсягу виробництва.

Виходячи  з тривалості виробничого циклу і біологічних особливостей свиней, планується кратність повторення циклів або його оборотів протягом одного року – так звана циклічність цього виробництва. Ритм процесу характеризує  обсяг виробництва. Ритм процесу характеризує обсяг виробництва  за одиницю часу  і є основним визначним  параметром  промислового  виробництва свинини, його безперервно-потокової системи.

Ритм  процесу в тваринницькому виробництві визначається  виробничою програмою  комплексу  і потужностями переробних  підприємств. Важливим  у розрахунку організаційних  режимів процесу виробництва є визначення такту процесу (крок ритму) – часова характеристика ритму. Із збільшенням рівномірності  виробництва  в прямо пропорційній залежності зменшується кількість тварин, яких обслуговують одночасно. Це призводить до  зменшення основних  фондів, необхідних ресурсів і експлуатаційних  витрат виробництва. При цьому  вихід  готової продукції здійснюється також рівномірніше  і може своєчасно забезпечити  сировиною підприємство, що переробляє  дану продукцію.

Наступним  етапом  після вибору способу  виробництва згідно із заданим обсягом  є вибір засобів виробництва; прийняття  рішення про механізацію і автоматизацію  окремих операцій, технологічних ліній або всього процесу в комплексі. Ступінь механізації процесу повинен  визначатися також  і економічними показниками.

Коло питань, яке розглядають при проектуванні свинарських підприємств, досить велике. Це вибір території під будівництво, місцезнаходження підприємства, організація обслуговування господарства електроенергією, водою, пальним, забезпечення транспортом, зберігання кормів, прибирання гною, розміщення тварин; технологічне планування приміщень та споруд  з урахуванням мікрокліматичного, спеціального обладнання, зооветеринарних вимог до утримання свиней; вирішення генерального плану  підприємства; екологічний розрахунок ефективності з урахуванням будівельних  і експлуатаційних витрат.

Розробка технологічної частини  проекту по керівництву  комплексом розпочинається  з розрахунку потреби виробничих  площ по цехах виробництва  в нормативах  і технологічному  плануванні приміщень. Різниця (цехів) зумовлюється їх функціями. Тому  сам підрахунок необхідності площ проводиться диференційовано, з урахуванням виробничих груп свиней.

Головний принцип  утримання  свиней на підприємствах  промислового типу потоковий, який виражається в періодичному  переміщенні тварин по цехах виробництва, в яких на кожному етапі процесу забезпечується їх якісне перетворення. Тому на великих  промислових комплексах для організації потокового процесу кожну виробничу групу  тварин (при можливості і технологічну) розміщують  в ізольованому приміщенні, суворо пристосованому  до кліматичних умов, технологічного обладнання та інженерних комунікацій з тим, щоб всі  необхідні операції здійснювалися  в ньому  з найменшими витратами матеріальних  і трудових  ресурсів. При  визначенні типу технологічного планування – головних  і допоміжних виробничих будівель (цехів), окремих приміщень  або їх  елементів – станків, проходів ,кормових та гнойових  майданчиків та іншого, слід цілеспрямовано використовувати  нагромаджені матеріали у вітчизняній  і міжнародній практиці по  об’ємно-планувальних рішеннях аналогічних виробничих  елементів.

Після прийняття принципових  рішень щодо планування  кожного із цехів та інших споруд допоміжного призначення можна  приступати до розробки генерального плану спеціалізованого  підприємства (комплексу). Розробку генерального плану  розпочинають із схеми – графічного зображення технологічного  процесу. За допомогою схеми вирішують компоновку цехів та інших виробничих споруд: розміщують проектний комплекс на будівельній ділянці, між собою  споруди тощо.

При проектуванні  свинарських підприємств промислового типу основні  і допоміжні будівлі рекомендується блокувати одні з одним. Блокування забезпечує організацію процесів, зменшує їх  тривалість, полегшує механізацію транспортування  різноманітних вантажів, зменшує довжину фермерських комунікаційних  ліній,  поліпшує обслуговування тварин.

Основні правила проектування генерального  плану для промислових комплексів (підприємств):

взаємне розташування  приміщень ,споруд  і обладнання повинне  відповідати вимогам технології, забезпечувати потоковість виробничих  процесів;

виробничі  потоки кормової сировини, відходів мають бути найкоротшими, без зустрічних  і зворотних переміщень у середині ферми (комплексу);

переміщення  тварин по території ферми – найкоротшими шляхами, без перетину з вантажними потоками; тваринам слід забезпечити вихід до місць прогулянки, відпочинку, годівлі або  виробничої експлуатації  і назад;

якщо на одній  земельній ділянці розміщений  весь комплекс, то цю ділянку необхідно розділити на зони;

гноєсховища розміщують на місцевості нижче тваринницьких приміщень ,сховищ кормів та інших будівель  з підвітряного боку;

допоміжні будівлі  і склади кормів розташовують  поблизу від основних виробничих приміщень  ферми; відстань між будівлями повинна відповідати санітарно-гігієнічним  і протипожежним  правилам (вимогам).

Генеральний план складається із креслень, пояснювальної  записки  і кошторисно-фінансових розрахунків. На стадії ескізного проектування, як правило, розглядається кілька варіантів  генерального плану.

При виборі оптимального варіанта генерального плану для комплексу відповідного обсягу виробництва аналізують  показники капітальних вкладень і експлуатаційних  витрат майбутнього підприємства, прагнуть, щоб собівартість продукції  і строки  окупності капітальних вкладень  були мінімальними, а технологія передовою. 

Робоче проектування технологічного процесу. На відміну від  ескізного, метою  якого є принципове рішення основних  елементів  і вибір оптимального варіанта, робоче проектування  передбачає деталізовану пророку процесу і розрахунок потреби  тварин для виробництва матеріальних  і кормових ресурсів,  а  також розрахунок готової продукції  і виробничих  відходів (побічної  продукції).

Спочатку розраховують кількість  тварин, необхідних для виконання виробничої програми  по одержанню запланованої  продукції, визначають так зване розрахункове поголів’я (максимальне  для кожного конкретного періоду виробництва). Власне ці дані  щодо поголів’я тварин закладають  у всі наступні розрахунки робочого  проекту. Потім встановлюють  потребу у кормах, підстилці а й у випадку власного виробництва кормів -  потреби  в кормах угіддях. Після цього визначають витрати  всіх  матеріальних ресурсів для процесу  від палива  і паливно-мастильних  матеріалів до лікарських речовин, біопрепаратів  та дезінфікуючих засобів. Підраховують  вихід гною та інших виділень  тварин. У кінці визначають вихід готової продукції.

Усі розрахунки в процесі робочого  проектування супроводжуються описанням їх умов  і обмежених факторів, конкретизацією закладених  у технологічному процесі прийомів по відтворенню, годівлі, утриманню, експлуатації, зооветеринарній охороні  тварин  і первинній переробці продукції (якщо останню здійснюють  у господарстві).

Розрахунок поголів’я кнурів-плідників і свиноматок,  необхідних для виконання виробничої програми комплексу, здійснюють із врахуванням породи свиней та її потенційної здатності щодо продуктивності, загальноприйнятих норм вибракування  свиней  різних статево-вікових груп і середньодобових  приростів. Рух  поголів’я свиней і використання виробничих площ  відбиваються в циклограмі ,яку розробляють.

Визначення потреб кормової сировини і  води для тварин і господарських потреб та розробка системи прийомів по організації годівлі свиней відбуваються відповідно до прийнятих характеристик в технологічній схемі процесу  і сформованих  норм  технологічного проектування. Здійснюють розрахунок річної потреби в кормах для комплексу, необхідний для проектування кормових сховищ, кормоцехів тощо.

До матеріальних ресурсів виробництва свинарської продукції відносять запасні частини  і ремонтно-технологічні  матеріали  для технологічного  обладнання, паливо й мастильні матеріали,  мінеральні добрива та отрутохімікати, медпрепарати ,дезінфікуючі засоби і біопрепарати, малоцінний інвентар та пакувальні матеріали, будівельні матеріали для ремонту. Ці ресурси становлять основну суму оборотних засобів, необхідних для будь-якого функціонуючого (діючого) комплексу, потребують  обов’язкового  попереднього  розрахунку й оптимізації. В дану групу включаються розрахунки  потреб електроенергії  для освітлення  і технологічного обладнання. На кожний вид матеріалів є нормативи, які  враховують  при визначенні загальної потреби.

Розрахунок добових витрат електроенергії необхідний для  визначення потужності джерел електропостачання протягом доби.    В процесі робочого проектування конкретизуються прийняті заходи по зоогігієнічній, ветеринарній та іншій формах охорони тварин – електропротипожежні, блискавкоохоронні, - визначається тип відгодівлі свиней. Розрахунки  параметрів  мікроклімату проводять на основі “Норм технологічного проектування тваринницьких ферм”.

Поопераційне проектування технологічного процесу

Поопераційне проектування технологічного процесу виробництва продукції свинарства ґрунтується на деталізованій проробці процесу по окремих операціях  з метою  визначення оптимальної послідовності в ньому операцій, зоотехнічних  і ветеринарних  вимог, режимів їх виконання ,складу машин та обладнання,  енергетичних засобів,  а також  витрат часу і затрат праці на  виробництво продукції заданої кількості.

При уточненні складу і послідовності операцій  в процесі  кожний його етап продумується і аналізується з різних боків, а загальна їх послідовність  визначається сукупністю  особливостей біологічних, господарського використання  тварин і якості продукції ,яку  одержують.

Відмічають  дві різновидності операцій – циклічні  та щодобові.

Операції циклічні (ОЦ): осіменіння  свиноматок; підготовка свиноматок до опоросу; опорос свиноматок; переміщення свиней на території комплексу (ферми); нумерація свиней; бонітування свиней; кастрація кнурців; формування технологічних  груп; постановка  і зняття свиней з відгодівлі; видалення хворих і загиблих тварин; розтин трупів; зооветеринарна  охорона свиней; транспортування свиней на м’ясопереробне  підприємство; очищення і дезінфекція  виробничих приміщень та ін.

Операції щоденні (ОЩ): доставка     кормової  сировини  до кормоцеху; підготовка  кормів до згодовування; годівля  свиней; напування свиней; прибирання виробничих приміщень; опромінення свиней; приймання і передавання тварин  нічному або змінному оператору.

На великих свинофабриках з потоковою організацією виробництва і тривалістю такту (кроку, ритму), що  становить  одну добу, циклічні  операції стають щодобовими (наприклад, осіменіння свиноматок, постановка і зняття свиней із відгодівлі та ін.). Кожна операція  складається із головних і допоміжних робіт. Останні в свою чергу ще розділяються на підготовчі й заключні елементи.

Для складання карт технологічного  процесу всі операції розділяють на 5 категорій: робочі операції, транспортні, контрольні, суміжні, операції по зберіганню, перерва. Всі види  технологічних операцій мають на карті  свої позначення.

Головними документами технологічного процесу, що відбивають його новий зміст у статистиці і динаміці, на основі  яких можна організувати процес, керувати ним і аналізувати його, є операційні й технологічні карти,  а також графіки погодження  операцій в процесі і часі.

Операційні карти розробляють для робітників і операторів, усі інші документи – для інженерно-технічного персоналу,  спеціалістів, в обов’язки яких входить налагодження, організація і керування процесом.

Прив’язування і налагодження технологічного процесу

Прив’язування і налагодження технологічного процесу виробництва продукції свинарства на існуючому  або створюваному комплексі (підприємстві) можливі при наявності відповідної  технологічної  документації, машин і обладнання , виробничих приміщень та споруд. На створюваному комплексі (підприємстві) згідно з проектною будівельною документацією насамперед ведуть будівництво всіх необхідних виробничих приміщень  і споруд. Робочу будівельну документацію розробляють на основі  проекту  технологічного процесу з врахуванням запланованих  у процесі машин і всього технологічного обладнання. Потім комплекс  добудовують  і тільки після здачі його в експлуатацію починається прив’язування і налагодження-освоювання технологічного процесу.

На вже  існуючому комплексі (фермі) прив’язування нового процесу починають з підготовки виробництва. Вивчають  технологічну документацію і визначають можливість  використання існуючого обладнання та виробничих майданчиків. У процесі  прив’язування процесу технологічна служба підприємства встановлює як з механічного, та із економічного  боків цілеспрямованість його переобладнання або необхідність придбання визначеної частини нових машин.

При можливості використання старого обладнання  безпосередньо на комплексі пристосовують до цього обладнання або до існуючого технологічного оснащення. Зараз прив’язування  нових технологічних процесів  на існуючих  фермах  (комплексах) здійснюють за допомогою цілої сітки  проектних організацій.

Власне налагодження процесу розпочинається з формування основного стада свиней, організації робочих (технологічних) груп,  їх пристосування  до нових умов утримання і введення в різноманітні графіки  осіменінь, опоросів та одержання  приплоду. В налагодженні технологічного процесу  на великих промислових комплексах дуже важливе значення має організація інженерної служби.

Принципи роботи свинарських комплексів

Спеціалізовані  свинарські підприємства були створені внаслідок необхідності рівномірного збільшення виробництва свинини, зниження трудових та матеріальних витрат на її виробництво.

Збільшення обсягів виробництва свинини вирішується за рахунок створення необхідної  кількості механізованих виробничих будівель та споруд, що дає можливість  в оптимальному режимі використовувати біологічні особливості свиней, норми та працю обслуговуючого персоналу.

Тому на свинарських комплексах виробничий процес  ґрунтується на принципі цілорічного безперервного виробництва, при  якому за одиницю часу, незалежно від сезону, виробляється однакова кількість продукції. З цією метою у технології передбачається розробка графіків (циклограм) руху поголів’я свиней та  використання виробничих приміщень. Циклограма є одним  з головних робочих документів технолога, при допомозі якої триває планування виробничого процесу та контроль за його  виконанням.

На свинарських комплексах всі процеси  виробництва виконують на спеціалізованих виробничих дільницях, що дозволяє забезпечити оптимальні стандартні умови  утримання тварин при  високому рівні механізації трудомістких процесів.

У спеціалізованих  свинарських господарствах  обов’язковою умовою нормального процесу виробництва  свинини є  використання виробничих приміщень за принципом “все зайнято – все порожньо”.

У цих господарствах використовують агрегати для приготування і роздавання кормів, автоматизовані установки для створення мікроклімату в приміщеннях, напування тварин,  прибирання гною, а також станкове обладнання.

Система машин та устаткування, які застосовують, відповідає зоотехнічним вимогам. Нове технологічне обладнання для великих ферм та підприємств промислового типу по закладених  у  них  інженерних  рішеннях  і конструктивному оформленню відповідає світовим стандартам.

Свинарські ферми  та комплекси, як правило, забезпечуються кормами власного виробництва, виготовлення комбікормів здійснюється у кормоцехах або на районних  (міжрайонних) комбікормових  заводах.

великі промислові свинарські підприємства в основному не мають власних земель  і всі корми одержують з державних фондів.

МЕХАНІЗАЦІЯ  ТРУДОМІСТКИХ  ПРОЦЕСІВ

Машини і механізми для приготування і роздачі кормів

         Для подрібнення концентрованих кормів  застосовують молоткові дробарки КДУ-2,0, КДМ-2, Ф-ІМ, які переробляють до 2 т/год., КДУ-2 можна використовувати для приготування сінної муки.

         На комплексах повноцінні корми готують з кормових засобів власного виробництва і білково-вітамінно-мінеральних добавок,  пропонованих комбікормовою промисловістю. При цьому застосовують комплекти обладнання комбікормових цехів ОКЦ-15, ОКЦ-30, і ОКЦ-50 продуктивністю 2,4; 4 і 6 т/год. (табл.92).

         Вітамінну трав'яну муку готують за допомогою комплектів обладнання  АВМ-0,65,  АВМ-1,5 А і АВМ-3, які виробляють 0,65; 1,5-3,0 т/год. На кормоприготувачі ЗПУ-4 продуктивністю до 1 т/год. миють, відокремлюють каміння,   запарюють і розминають картоплю. Для мийки, подрібнення коренеплодів, відокремлення каміння застосовують подрібнювач-каменевловлювач ІКМ-5 з транспортером ТК-5 продуктивністю до 5 т/год.

Для подрібнення силосу, коренеплодів, баштанних культур, стебельчатих кормів і зеленої маси застосовують подрібнювач кормів «Волгарь-5», який виробляє 5-10 т/год. (привід від електродвигуна потужністю 22 кВт).

Різні корми змішують у змішувачах С-І2, АПС-6 і С-2, в яких корми можна і запарювати.

Пару для теплової обробки кормів одержують у котлах-пароутворювачах КВ-300 М; Д-72ІА, ДКВР-2,5, ДКВР-6,5.

Для нагрівання води  і збереження        її в гарячому стані використовують електронагрівачі ВЕТ-200, ВЕТ-400 і ВЕТ-800  місткістю  відповідно 200, 400 і 800 л, потужністю 6 кВт, 12 і 16,5 кВт.

Корми для свиней готують  в кормоцехах, обладнаних відповідними машинами і механізмами в технологічній послідовності.

Промисловість випускає комплекти технологічного обладнання кормоцехів для свинарських ферм «Маяк-6» КЦС-3000, КЦС-2000 на 6000, 3000, і 2000 свиней, КЦС-200/200 (табл.92) і КЦС100-1000 – для ферм із закінченим циклом виробництва на 200 і 100 основних свиноматок.

На основі комплекту обладнання КПО-150 для приготування і роздачі кормів з харчових відходів (на 12-24 тис. свиней) розроблений типовий проект кормоцеху № 802-250 на 140…150 т.

Для роздавання вологих кормів тваринам у середині свинарника передбачено трубний стаціонарний автоматизований кормороздавач ПУС-1. Кормопровід-дозатор виготовляють по дожині фронту годівлі, корми в нього надходять з бункера-накопичувача.

Роздачу сухих кормів у гранулах і розсипних проводять з допомогою стаціонарних трубних автоматизованих кормороздавачів (штангошайбові РКА-1000 і РКА-2000, тросошайбові -–Ш-0,5).

                                                                                                               Таблиця   

Машини, агрегати і комплекти обладнання для приготування кормів

Машини і обладнання	Марка	Середня продуктив- ність, т/год.	Встановлена потужність, кВт
Комбікормовий агрегат -//- -//- Лабораторний змішувач Обладнання для гранулювання кормів -//- Комплект обладнання для приготування трав'яної муки -//- -//- -//- -//- Обладнання для гранулювання трав'яної муки -//- Подрібнювач зерна -//- Кормодробарка універсальна «Норія» -//- -//- Автоматичні порційні ваги Змішувач кормів -//- -//- Кормоприготувач Транспортер для коренебульбоплодів Те ж Подрібнювач-каменевловлювач Подрібнювач кормів	ОКЦ-15 ОКЦ-30 ОКЦ-50 ЛС-1 ОКГ-6 ОКГ-3 АВМ-0,65 АВМ-1,5А АВМ-3,0 М-804/0-15 СБУ-3 ОГМ-1,5 ОГМ-0,8А КДМ-2 Ф-ІМ КДУ-2,0 НЦГ-10 НЦГ-20 НЦГ-2х10 ДМ-100-2 С-12 АПС-6 С-2 ЗПК-4 ТК-3,0 ТК-5,0 ІКМ-5 «Волгарь-5»	2,0 4,0 6,0 0,12 4-5 2-3 0,65 1,5 3,0 1,5 27,0 1,5 0,8 2,0 1-2 2,0 10,0 20,0 20,0 6,0 5 (при запарюванні) 10 (без запарювання) 3(при запарюванні) 9(без запарювання) 1,5 (при запарюванні) 5(без запарювання) До 1,0 3,0 5,0 7 5…10	51 86 130 1,1 110 76 105 231 450 250 400 98 60 30 23,1 30 1,1 3,0 3,0 1,1 14,0 15,8 7,5 4,4 1,5 3,0 10,5 22,0
Машини і обладнання	Марка	Середня продуктив- ність, т/год.	Встановлена потужність, кВт
Транспортер Шнек збірний: завантажувальний                          вигрузний Комплект обладнання кормоцеху для:          відгодівельних ферм          -//-          -//-          обробки харчових відходів          свиноферм із закінченим циклом          виробництва          -//-	ТС-40С ШЗС-40,0М ШЗС-40,0 М «Маяк-6» КЦС-2000 КЦС-3000 КПО-150 КЦС-100/1000 КЦС-200/2000	.40 м3/год. -//- -//- 50 т/доб. 2,0 5,0 140-150 т/доб.за зміну 2,0 3,0	1,5 2,2 -//- 105 52 95 284 57 102

       З мобільних кормороздавачів застосовують КУТ-3А – причіпний на тракторній тязі, електрифіковані самохідні по рейковому шляху, роздавачі-змішувачі РС-5А, ІКС-1,5.

      В промислових комплексах на 54 і 108 тис. голів свиней в рік  рідкі корми повнораціонних комбікормів готують  в кормоцехах.

      Комбікорм у змішувачах розбавляють теплою водою у відношенні 1:3, рідку кормосуміш із змішувачів подають насосами по трубах у свинарники, де корми роздають автоматично.

      На комплексах по відгодівлі 12-24 тис. тварин на рік передбачена годівля свиней комбікормами із зволоженням у годівниці. Обладнання включає: зовнішній бункер-накопичувач з вигрузним шнеком; трубчастий тросошайбовий кормороздавач КШ-0,5 з проміжним бункером і з комплектом групових та індивідуальних дозаторів, розташованих над годівницею; систем дозованого зволоження кормів.

Процес роздавання кормів автоматизований.

Механізація видалення і переробки гною

      Видалення гною складає більше 50 % всіх затрат праці по догляду за поголів'ям тварин. На фермах і комплексах використовують транспортерний, гідравлічний і самостічний спосіб видалення гною

Успішно застосовують шкребковий транспортер ТС-1, з обладнанням каналів, над якими настилають щільову підлогу (табл.93,94).

Гній з каналів надходить до центру свинарника і скидається в поперечний канал, який проходить через декілька свинарників, розташованих у ряд. У поперечному каналі з допомогою аналогічного транспортера гній надходить у гноєзбірник, з якого ковшовий гноєнавантажувач НКП-30 або шнековий насос НШ-50 вивантажує його у транспортні засоби.

Таблиця 93

Рекомендовані мінімальні параметри щільової

підлоги групового станка

Група тварин	Показники
	ширина підлоги,м	мінімальна площа підлоги на 1 станок,кг
Відлучені поросята Відгодівельне поголів'я і ремонтний молодняк Дорослі свині	0,8-1,0 1,0-1,2 1,0-1,4	1,0-1,2 1,8-2,2 2,5-3,0

                                                                                           

                                                                                     Таблиця

Рекомендовані параметри решіток щілинної підлоги

Група тварин	Ширина, мм
	щілин	планок
Поросята-сисуни Відлучені поросята Відгодівельне поголів'я Дорослі свині	10-12 17-20 20-25 25-30	До 20 до 30 до 40 до 50

       У свинарниках-маточниках при обладнанні відкритих каналів для прибирання гною використовують скребкові транспортери ТСН-160, ТСН-3Б, ТСН-2Б. Горизонтальний транспортер подає гній до нахиленого і з нього в автосамоскиди або тракторні самоскидувальні причепи.

      Для прибирання гною з-під щілинних підлог також застосовують гідравлічні системи. Гній у каналах змивають за допомогою змивних насадок, установлених на початку каналу або через 10-20 м. Вода під натиском 0,5 Мпа надходить через розподільчу сітку із змивної магістралі.

      Розроблена також безканальна змивна система, яка передбачає кожний змив гною водою з зони дефікації свиней спеціальними пристроями з форсунками при тиску більше 1 Мпа. При цьому зона дефекації розташована  у станку нижче лігва на 0,05-0,16 м. Змитий гній стікає у каналізаційну систему, З неї – у самостічний магістральний колектор з азбоцементних труб діаметром не менше 0,4 м. Широке розповсюдження                     

 одержала самостічна система видалення гною з свинарників. Вона проста у роботі, відповідає санітарно-гігієнічним вимогам і витрати води у неї набагато менші, ніж у  гідравлічній ( табл.  95).

                                                                                                Таблиця№

Параметри елементів систем гноєвидалення

Система	Ширина каналу, м	Максим. довжина каналу, м	Мінім. глибина каналу, м	Уклін дна, %
Змивна і рециркуляційна	0,3 – 1,2	По довжині приміщення	0,5	0,5 – 1,0
Самостічна, періодичної дії	0,5 – 1,2	До 40	0,8	0,8 – 1,5
Самостічна безперервної дії і комбінована	0,6 – 1,2	До 40	0,8	0 – 0,5

Свіжий свинячий гній вносити у грунт не бажано, його слід піддавати переробці. Існують такі засоби переробки рідкого свинячого гною:

розподіл на тверду і рідку фракції з метою використання кожної в якості добрива;

біологічна обробка рідкої фракції методом аерування для зниження біологічної потреби у кисні. Потім її використовують для зрошування полів або при необхідності скидають у місцеві водоймища;

спеціальна біохімічна і теплова обробка фекалій для використання у якості кормового продукту;

виготовлення торфогнойовомінеральних компостів. Розподіл гною на фракції проводять за допомогою механізованої поточної лінії, яка складається з віброгрохоту ГІЛ-32, шнекового преса ВПО-20, насоса НЖН-200, змішувача лопатевого, транспортера стрічкового.

Тверду фракцію гною вологістю 65 – 70 % складають у бурти, на 3-й день у них починається біотермічний процес, температура при цьому підвищується до 70 ˚С і утримується на такому рівні протягом 3 місяців. У гною гинуть гельмінти, втрачають схожість насіння бур’янів. Тверду фракцію можна також змішувати з торфом і мінеральними добривами для приготування компостів. У рідкій фракції залишається 2-3 % твердих часток гною і 30 % яєць і личинок гельмінтів. Тому її не можна використовувати у необробленому вигляді.

Механізація  водопостачання  ферм  і  напування  свиней

Свинарська ферма (комплекс) повинен бути забезпечений водою питної якості, яка відповідає вимогам діючого стандарту „Вода питна”.

Піднімання і подавання води здійснюють відцентровим і вихровим насосами та іншими водопідіймальними пристроями. Більш надійними у роботі є занурювальні електронасоси. Промисловість постачає автоматичні водопідіймальні установки  ВУ-5-30 з вихровим насосом для шахтних колодязів (глибина до 15 м), виробничою спроможністю 5 м куб/год. з тиском 30 м; ВУ – 7 – 65 із занурювальними електронасосами для свердловин 150 мм і глибиною до 65 м виробничою спроможністю 7 м куб / год.

Для подачі води для господарсько-питних потреб ферма повинна бути обладнана водопроводом. Для збереження запасів води і створення тиску у системах водопостачання ферм будують збірно-блочні металеві водонапірні башти типу БР-1 з металевими ємкостями і залізобетонними опорами. Ємкість баків першого типу веж становить  15 м куб, 25 і 50 м куб при висоті їх встановлення 8 – 30 м, другого відповідно 100 м куб, 200, 300 м куб і 18 – 30 м. При виборі баків і висоти встановлення водонапірних веж керуються кількістю обслуговуваного поголів’я одночасного розташування (табл.     ).

Таблиця

Добова потреба у воді, л

Група тварин	Всього	У т.ч. напування тварин
Кнури-плідники	25	10
Матки:
Супоросні і холості	25	12
підсисні	60	20
Відлучені поросята	2	2
Ремонтринй молодняк	15	15
Свині на відгодівлі	15	6

Технологічні потреби включають приготування кормів, миття обладнання, прибирання виробничих приміщень, постачання в котли пароутворювання, прибирання гною гідравлічним методом.

Для напування свиней використовують самоочищувальні одночашкові автонапувалки ПСС-1  і сискові ПВС-1, ПБП-1.  Автонапувалки ПСС-1 і ПВС-1 використовують для дорослого поголів’я, а напувалку ПБП-1 – для  відлучених поросят і поросят-сисунів. На промислових комплексах у відтворювальних відділеннях для поросят-сисунів встановлюють автонапувалки з комплекту обладнання КСП-108.

Тиск води у системі водопостачання повинен бути не нижче 0,1 МПа. Температура води для поросят-сисунів і відлучених складає +16 – 20˚С, для дорослих свиней у холодну пору року -  +10 – 16˚С, у теплу – не нормується.

Напувалки для поросят-сисунів закріплюють на висоті від підлоги 0,3 м, відлучених поросят – 0,45, для молодняку на відгодівлі – 0,45, дорослих маток і кнурів – 0,65 – 0,75 м. При груповому утриманні свиней сискові і чашечні напувалки (одна на 10 – 12 голів), встановлюють над щілинною підлогою біля перегородки.

При індивідуальному утриманні підсисних свиноматок сискову напувалку встановлюють над годівницею, а чашкову – поряд, для поросят-сисунів – над щілинною частиною підлоги.

Обладнання  для  опалення  і  вентиляції  свинарників

Свинарники повинні бути обладнані системою опалення і вентиляції для підтримання певних оптимальних параметрів повітря та його чистоти, температури і вологості.

Для подавання зовнішнього повітря у приміщення використовують вентилятори різних марок. У зимовий період притокове повітря нагрівають за допомогою електричних, парових і водяних калориферів, а також теплогенераторів  ТГ-ІА, ТГ-І,5, ТГ-2,5А з виробничою потужністю відповідно  6, 10 – 15 і 15 тис. м куб/год.

Комплекти припливно-витяжних установок ПВУ-4, ПВУ-6 і ПВУ-9 забезпечують автоматичне підтримання заданої температури повітря у приміщенні і регулювання повітрообігу залежно від зовнішньої і внутрішньої температур з продуктивністю подачі на притоці повітря відповідно 4, 6 і 9 тис. м куб/год.

У свинарниках-маточниках все частіше використовують електронагрівальні підлоги, килими, лампи. Площа підігрітої підлоги на станок 1,0 – 1,5 м кв, температура поверхні підлоги - +30˚С(±2) з наступним послідовним зниженням її при відлученні поросят до 22˚С.

Загальна потужність електронагрівального обладнання для свинарника-маточника на 120 станків становить 40 кВт.

Монтаж  і  використання  машин  та  обладнання.

Неправильний монтаж, незадовільне обслуговування є причиною значної кількості технічних неполадок, на усунення яких потрібні затрати праці, матеріалів і запасних частин. Через часті несправності технічних засобів погіршується технологія виробництва продукції.

Усі роботи з монтажу машин і обладнання здійснюють згідно з проектом і технічними умовами на монтаж, спеціальними вказівками. Машини встановлюють на підлозі, фундаментах або помостах і рамах, верхню площину яких перевіряють за рівнеміром. Монтаж машин і обладнання включає підготовку і встановлення їх на робочому місці, наладку на експлуатаційний режим.

На машинах повинні бути захисні огорожі усіх частин, що крутяться. Перед пуском в експлуатацію кожної машини необхідно ще раз оглянути всі рухомі частини, перевірити відсутність пошкоджень або сторонніх предметів на машині.

Особливо слід перевірити затяжку різьбових з’єднань, змащення всіх частин, які труться, і перевірити наявність мастильного матеріалу у мастильницях.

Електродвигуни повинні бути чистими і сухими, торці заліза електромагнітних пускачів – чистими від мастила.

Машини і установки спочатку обкатують на холостому ході, а потім під навантаженням, поступово збільшуючи його до номінального.

Після обкатки проводять технічний огляд машин і обладнання, перевіряють стан основних регулювань робочих органів машин, затяжку болтів, їх з’єднань і т.д. Прийняті до експлуатації машини, прилади і поточні лінії нумерують, заводять журнали технічних оглядів за їх роботою та ремонтом. Журнали оглядів і паспорти зберігають протягом всього строку служби машин і обладнання.

Технічне обслуговування машин і обладнання поділяють на щодення ТО-1 і ТО-2. Перелік, зміст і методи виконання операцій технічного обслуговування, їх періодичність і працеємність, набір інструментів та приладів визначені в технічних картах, які є складовою частиною нормативно-технічної документації на експлуатацію обладнання. Машини і обладнання ремонтують у пунктах технічного обслуговування комплексу або ферми, у ремонтних майстернях або спеціальному ремонтному підприємстві.

На час експлуатації, обслуговування і ремонту машин, установок і поточних ліній на свинарських комплексах і фермах необхідно суворо дотримуватися правил техніки безпеки.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1.     Як вибрати ділянку під будівництво свинарських комплексів (ферм)?

2.     Які ви знаєте принципи виробництва і розміщення приміщень на території комплексу (ферми)?

3.     Які зооветеринарні вимоги ставляться до приміщень і обладнання для свиней?

4.     Які ви знаєте машини і механізми, що застосовуються на свинарських комплексах?

5.     Які параметри мікроклімату властиві для приміщень, де утримуються різні статево-вікові групи свиней?