ТЕМА №10. Особливості технології виробництва свинини в господарствах різних форм власності.

Виробництво свинини в неспеціалізованих господарствах

В Україні створена різноманітна структура свинарських господарств. Для цих господарств характерні значні переваги як до неспеціалізованих. Для останніх характерні значні переваги щодо неспеціалізованих. але питома вага різних неспеціалізованих господарств у виробництві свинини висока – 35-40%, і вони суттєво впливають на формування м’ясного балансу. Основна частка неспеціалізованих господарств припадає на колективні і державні ферми. Середні розміри колективних ферм становлять близько 1,5тис., а в державних – 2,5 тис. голів. У багатьох спеціалізованих господарствах (колективних і державних) по виробництву одного із виду тваринницької або рослинницької продукції створені невеликі свинарські ферми, в багатьох випадках для власних потреб, які мають 25-50 свиноматок.

Свинарство дуже поширене в присадибних господарствах. Розведення свиней в умовах фермерських господарств, безумовно, потребує глибоких знань біології тварини і розробки нових технологій розведення і утримання з урахуванням специфіки нових форм господарювання. Набирає розвиток виробництво свинини в підсобних господарствах підприємств і організацій.

Всі ці організаційні форми виробництва продукції свинарства мають як загальні, так і відміні особливості. Загальними є годівля, розведення, зоогігієна утримання, відмінними – організація праці, питання відтворення, технології переробки свинини.

Технологічні особливості виробництва свинини

в неспеціалізованих господарствах.

Обсяг виробництва свинини в колективних і державних господарствах зумовлюється наявності кормової бази. План виробництва розраховується і доводиться з урахуванням наявності ріллі. В середньому з розрахунку на кожний гектар ріллі можна одержувати 1 ц свинини. Для цього треба мати не більше чотирьох основних і чотирьох перевірюваних свиноматок на 100 га ріллі й забезпечити одержання не менше 18 поросят за рік від основної і 8 – від перевірюваної тварини. Відгодовуючи їх до досягнення живої маси 110-120 кг, виробляють близько 110 ц свинини на 100 га ріллі, а з урахуванням відгодівлі вибракованої однієї основної і трьох перевірюваних свиноматок – 115-120 ц.

Інтенсивне використання свиноматок з підвищеною збереженістю приплоду дає можливість різко підвищити виробництво свинини на 100 га ріллі.

У багатогалузевих колективних і державних господарствах, де займаються розведенням кількох видів сільськогосподарських тварин, які не конкурують між собою у використанні концентрованих кормів, щільність свинопоголів’я можна значно збільшити.

Виробництво свинини в підсобних господарствах промислових і торгівельних підприємств і організацій.

Вирішальну роль у забезпеченні нашої країни м’ясною продукцією відіграють великі громадські спеціалізовані сільськогосподарські підприємства – колективні, державні господарства, агропромислові об’єднання і фірми. Але з розвитком різних форм власності особливого значення набули невеликі ферми, що базуються на приватній власності, а також ферми у вигляді підсобного господарства при різних промислових і торговельних підприємствах та організаціях.

Підсобне господарство в основному спеціалізується на виробництві тваринницької продукції, тому для нього дуже важливим є виробництво і заготівля кормів. З цією метою треба виділяти, для підсобних господарств, підприємств і організацій земельні ділянки, які використовуються неефективно. В деяких випадках передбачається передача підприємствам в підсобне господарство збиткових або низькорентабельних державних чи закріплення за ними економічно слабких колективних господарств.

При організації підсобних господарств необхідно широко використовувати принцип кооперації, створення спільних відгодівельних господарств, будівництво і експлуатацію ферм шляхом об’єднання коштів підприємств різних галузей, ширше розвивати на договірних умовах промислові зв’язки з колективними, державними, міжгосподарськими підприємствами.

Одним з найважливіших джерел корму для свиноферм підсобних господарств є харчові відходи заводських їдалень, дитячих дошкільних закладів, лікарень, гуртожитків. Доцільно використовувати як корм відходи молокопереробних заводів та інших підприємств харчової промисловості, а також вибракувану і низькосортну продукцію овочевих баз, хлібозаводів.

Продукція підсобних господарств реалізується через державні або кооперативні організації громадського харчування насамперед робітникам даного підприємства. Тому промислові підприємства зацікавлені у підвищенні економічної ефективності і розширення розвитку підсобних господарств.

У складній ситуації з продовольством, яка виникла у кінці 80-х – на початку 90-х років, розвитку свинарства в підсобних господарствах підприємств і організацій треба приділяти особливу увагу з боку місцевої влади та надавати всебічну консультацію і конструктивну зоотехнічну та ветеринарну допомогу щодо їх організації й розвитку.

У нашій країні останніми роками багато зроблено для створення нових і поліпшення роботи існуючих аграрних цехів підприємств, організацій і закладів. Значна кількість господарств працює ефективно, постійно постачаючи у робочі їдальні додаткові продукти харчування.

Вже до початку  перебудови аграрної політики у нас була створена значна кількість підсобних сільських господарств. За ними було закріплено близько 5 млн. гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі близько

3,1 млн. гектарів ріллі, 800 тис. голів великої рогатої худоби, 3,4 млн. свиней та багато інших видів сільськогосподарських тварин.

У Харківській і Полтавській областях є багато підсобних господарствах утримуються свині. Деякі підприємства і організації на взаємовигідних договірних умовах будують свинарники у підшефних колективних і державних господарствах. Зараз складаються принципово нові передумови для співробітництва на взаємовигідних умовах між сільськогосподарськими і промисловими підприємствами. Останнім часом створюються спільні підприємства по переробці сільськогосподарської продукції. Промислові підприємства в межах конверсії створюють нове технічне об’єднання для трудомістких процесів у тваринництві, особливо для невеликих господарств, а також невеликі цехи і заводи.

Але в плані розвитку підсобних господарств нині існує багато труднощів. Однією з складних проблем організації виробництва свинини в підсобних господарствах є забезпечення їх поросятами для відгодівлі. Закупка їх у колективних і і державних господарствах зараз ускладнилася. Тому виникла необхідність будувати в підсобних господарствах підприємств і організацій свиноферми із закінченим циклом виробництва.

Практика багатьох підсобних господарств показала, що ефективність виробництва поросят залежить від розміру ферми, наявності достатньої кількості земля для вирощування зернових, грубих і соковитих кормів і ведення свинарства на сучасному зоотехнічному рівні. Найрезультативніші ферми з річним виробництвом не менше 1000 поросят.

Тепер для виробництва свинини в підсобних господарствах підприємств і організацій розроблені типові проекти невеликих ферм по відгодівлі свиней. Проектами 802-5-1, 802-5-2, 802-5-3 передбачається будівництво відгодівельних свинарників на 50, 150, 250 станко-місць з механізованими роздаванням кормів і прибиранням гною, а також складу кормів і кормоцеху. Така ферма передбачена для відгодівлі молодняка, який купують в  інших господарствах.

Для будівництва ферм із завершеним циклом виробництва розроблені проекти 802-5-5 і 802-5-6 на 300 і 500 поросят за рік відповідно. Проекти свинарників 802-5-7 і 802-5-9 розроблені для відгодівлі свиней з використанням харчових відходів на 100, 300 і 500 свиней за рік.

Досвід роботи ферм показав, що організація відгодівлі менше ніж 300 голів за рік малоефективна.

Нині почали будувати свинарські ферми об’єднаними силами невеликих підприємств і організацій. Особливо розвитку кооперативні ферми набули в Харківській області.

Великі можливості по виробництву свинини на харчових відходах громадського харчування і некондиційних продуктах, вибракуваних у торговельних мережах, мають організації торгівлі і споживчої кооперації.

В Україні добрі результати в підсобних господарствах на харчових відходах одержані в об’єднаннях . В останньому за рік відгодовують 3 тис. свиней на харчових відходах, відходах овочевих баз, торговельних складів, магазинів, пивній дробині, молочній сироватці.

Практика останніх років показала, а нинішня ситуація диктує, що підсобні господарства  підприємств – значний резерв у підвищенні виробництва свинини і потребує всебічного розвитку на рівні сучасних потреб зоотехнічної науки.

Виробництво свинини в особистих

підсобних та фермерських господарствах

Розвитку особистих підсобних господарств сьогодні приділяється особлива увага. При розвитку різних форм приватної власності, в тому числі приватизації, на базі особистих  підсобних господарств з найбільшою вірогідністю будуть формуватися фермерські господарства. Крім того, фермерські господарства створюються й окремо. Цей процес дуже динамічний не тільки в стадії свого зародження, а й у стадії повного розвитку. Так, досвід зарубіжних країн показує, що існують сімейні ферми з повною зайнятістю власника, ферми напівуправлінського типу, незалежні управлінські ферми, інтегровані управлінські ферми, сільськогосподарські володіння несімейних кооперацій та інші форми. Але в будь-якому випадку свинарські ферми потребують для розв’язання виникаючих проблем наукових рішень і нетрадиційних підходів в організації зоотехнічної служби. Разом із тим вже сьогодні особисті підсобні господарства на правах приватної власності виробляють і задовольняють свої потреби у м’ясі на 80, а молоці – 82%.

Особливу увагу на першому етапі розвитку приватної власності приділяють розвитку кооперації особистих підсобних господарств населення з громадським виробництвом на договірних умовах, принципах колективного і сімейного підрядів. Нині у багатьох районах країни застосовуються сімейний підряд, який дає можливість об’єднати особисті інтереси сільського жителя із суспільним.

Заслуговує на увагу досвід колективних і державних господарств України, де на основі договорів з населенням щорічно на сільських подвір’ях відгодовують десятки тисяч голів свиней. На вирощування, як правило, передають 2-4 голови молодняка живою масою 12-16 кг. У особистих господарствах свиней вирощують до живої маси 110-140 кг і більше. Господарства відпускають громадянам корми з розрахунку 3-4 кг на кожний кілограм приросту.

Селянину, який здає продукцію видають у вигляді натуральної оплати 20% одержаного приросту. Такі форми співробітництва особистих і громадських господарств формують нові відносини і забезпечують існування різної форм власності паралельно. У виробничо-фінансовому плані колективних і державних господарств передбачаються заходи по забезпеченню громадян молодняком свиней, кормами і надання інших послуг для укладання взаємовигідних договірних відносин і стимулювання розвитку особистого підсобного господарства колгоспників, робітників держгоспів, пенсіонерів та інших громадян.

Нині рекомендовано колективним і дозволено державним господарствам ширше використовувати орендний підряд з наданням на тривалий час додаткових земельних наділів колгоспникам, робітникам держгоспів та іншим громадянам, які живуть у сільській місцевості і які виявили бажання займатися виробництвом сільськогосподарської продукції для реалізації її за домовленістю з господарствами й організаціями споживчої кооперації. Перед сільськогосподарськими органами на місцях стоїть завдання розробити і здійснити конкретні заходи по значному розширенню продажу особистим підсобним господарствам населення висококласного молодняка тварин. У перспективі необхідно буде створити спеціальні зоотехнічні служби по забезпеченню наукового ведення і координації селекційної роботи в межах невеликих особистих господарств.

Розвиток особистих підсобних господарств, повне використання їх можливостей для виробництва м’яса сприяє поліпшенню постачання населення продуктами харчування.

Технічні особливості утримання свиней в особистих господарствах дуже різноманітні. Дослідженнями встановлено, що суттєвих змін в зоогігієнічних параметрах мікроклімату громадських і особистих ферм не повинно бути. Будівлі для утримання свиней в особистих підсобних господарствах повинні забезпечувати такий мікроклімат, який створював би умови для збереження здоров’я тварини і одержання від неї максимальної продуктивності.

Основні умови при будівництві і використанні приміщень для утримання свиней в особистих підсобних господарствах такі самі, як і для громадських свинарників.

В особистих підсобних господарствах при  організації відтворення, вирощування молодняка і відгодівлі свиней можна користуватися загальними вимогами щодо розведення свиней в спеціалізованих і неспеціалізованих господарствах великих колективних і державних ферм. Відгодівлю треба вести до живої маси, яка забезпечує високу ефективність реалізації енергії росту свині. Взагалі свині ростуть інтенсивно з меншими витратами корму до живої маси 120-130 кг. Але іноді ринкові ціни, які зумовлені попитом населення на нежирну свинину, можуть вносити свої корективи по організації відгодівлі до інших вагових категорій – 90-110 кг.

В особистих господарствах для відгодівлі краще використовувати свиней м’ясних порід – ландрас, дюрок, уельська або помісей, одержаних від кнурів м’ясних порід чи спеціалізованих м’ясних типів і ліній.

Особисті підсобні господарства насамперед повинні забезпечувати продукцією, яку виробляють, потреби сім’ї. Залишки реалізують на ринку, а продукція вироблена за договорами, в господарствах або споживчій кооперації. Поряд з тим вироблену за тривалий період продукцію використовують не в той же час, а заготовлюють про запас. В присадибному господарстві технологія забою тварин, переробки свинини і виготовлення різноманітних виробів має свої традиційні особливості, які відмінні від промислових заводських технологій.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1.     Які є переваги неспеціалізованих господарств?

2.     Форми організації роботи підсобних господарств.

3.     Виробництво свинини в фермерських господарствах.