пʼятницю, 10 березня 2017 р.

ТЕМА №6. Технологія годівлі, догляду та утримання свиноматок при підготовці їх до осіменіння



Годівля і утримання маток при підготовці їх до осіменіння в господарствах різних типів

Підготовка маток до запліднення або парування суттєво впливає на якість і кількість майбутнього приплоду. Низька плодючість, одержання слабко розвинених поросят, а також часті про холости є результатом порушення норм годівлі і утримання свиноматок в період підготовки і проведення парування. Як правило, у свиноматок виділяється по 18-20 яйцеклітин, однак частина їх гине в різні періоди внутрішньоутробного розвитку. Тому кількість і якість поросят при народженні значною мірою залежить від кількості і якості яйцеклітин. Отже, свиноматок в період підготовки до парування не можна надмірно годувати, особливо зернрвими кормами (це сприяє ожирінню і зниженню відтворних функцій).
 Ефективність відтворення та продуктивність свиноматок  значною мірою залежить від рівня їх забезпечення необхідними поживними і біологічно активними речовинами.
Найвищої продуктивності свиноматки досягають при нормованій і диференційованій годівлі згідно з їх виробничим використанням. Свиноматка повинна постійно  перебувати в стані заводської вгодованості. Після підсисного періоду її вгодованість часто знижується. Тому для холостих свиноматок з поганою вгодованістю норми годівлі треба збільшувати на 15-20%. Але в цей період необхідно стежити, щоб не було ожиріння тварин, яких використовують для відтворення, бо жирні тварини погано запліднюються. У них часто спостерігають ембріональну смертність поросят або поросята народжуються  малих розмірів. Молочність у таких свиноматок різко знижується.
Встановлено, що посилена годівля, яка не спричиняє ожиріння, позитивно впливає на овуляційний процес та багатоплідність. Після відлучення поросят така годівля скорочує сервіс-період та забезпечує підвищення багатоплідності у наступному опоросі. Високоенергетичний
раціон  прискорює появу у свиноматок статевої охоти на 3-13 днів раніше.
Рівень годівлі свиноматок повинен змінюватися залежно від раціону, який використовують, та вгодованості самих тварин.
У свинарстві при складанні раціонів обов’язково потрібно балансувати їх за такими амінокислотами, як лізин, метіонін, триптофан, цистин та повністю забезпечувати потребу в мінеральних речовинах та вітамінах.
У складанні оптимального  раціону повинно бути близько 12 % клітковини в перерахунку на суху речовину.
Практика годівлі свиней у країнах, де використовують корми з високою концентрацією енергії, передбачає введення кормового наповнювача, який виготовляють із соломи або деревної стружки у вигляді борошна. Такого наповнювача згодовують до 1-1,5 кг на одну голову за добу.
Біологічні особливості будови органів травлення свиней дають можливість згодовувати їм велику кількість соковитих і зелених кормів, які позитивно впливають на фізіологічний стан тварин, підвищують відтворну здатність та забезпечують одержання здорового молодняку. У зимовий період для свиней використовують комбінований силос, який є щодо цього цінним кормом.
Використання соковитих і зелених кормів зебезпечує різноманітність раціонів за всіма компонентами і полегшує організацію нормованої годівлі свиноматок з метою запобігання їхньому ожирінню.


Таблиця

Норми годівлі холостих свиноматок за 3-14 днів
до парування, на одну голову за добу*

Компоненти
Жива маса, кг
121-140
141-160
161-180
181-200
201-240
241 і більше
Кормові одиниці
2,6
2,8
3
3,2
3,3
3,4
Обмінна енергія, МДж
28,8
31,1
33,3
35,5
36,4
37,6
Суха речовина, кг
2,48
2,67
2,86
3,05
3,14
3,24
Сирий протеїн, г
347
374
400
426
440
454
Перетравний протеїн, г
260
280
300
320
330
340
Лізин, г
14,9
16
17,2
18,3
18,8
19,4
Метіонін + цистин, г
8,9
9,6
10,3
11
11,3
11,6
Сира клітковина, г
 (не більше)
288
310
332
354
364
378
Кухонна сіль, г
14
15
17
18
19
20
Кальцій, г
22
23
25
26
27
28
Фосфор, г
18
19
21
22
22
23
Залізо, мг
200
216
232
247
254
262
Мідь, мг
42
45
49
52
53
55
Цинк, мг
216
232
249
265
273
282
Марганець, мг
117
125
143
143
148
152
Кобальт, мг
4
5
5
5
5
6
Йод, мг
0,9
0,9
1
1
1,1
1,1
Вітаміни:






Каротин, мг
28
31
83
35
36
38
А, тис. МО
14
15,5
16,5
17,5
18
19
Д, тис. МО
1,4
1,5
1,6
1,7
1,8
1,9
Е, мг
102
109
117
125
129
132
В1, мг
6
7
7
8
8
9
В2, мг
17
19
20
21
22
23
В3,  мг
57
61
66
70
72
75
В4,  г
2,9
3,1
3,3
3,5
3,6
3,8
В5, мг
200
216
232
247
254
262
В12, мкг
72
77
83
88
91
94

* Коли свиноматки знаходяться на перетримці, їх годують за нормами перших 81 днів і поросності.

Різні рівні годівлі свиноматок забезпечують за рахунок неоднакової кількості сухих речовин при однаковій концентрації в ній енергії та поживних речовин (табл.    ).
У комбікорми для холостих свиноматок вводять зерно злаків, соєвий, соняшниковий та лляний шроти, рибне, м’ясо-кісткове борошно, кормові дріжджі і вітамінно-мінеральний премікс з антиокислювачем КС-1. Як основний компонент для регулювання рівня клітковини використовують трав’яне борошно, яке додають до комбікорму в кількості  6-7% (табл.      ).
Холостим свиноматкам живою масою 120-240 кг потрібно передбачати в раціонах 2,6-3,4 корм. од. і 28-39 МДж обмінної енергії.
Утримання холостих  та умовно поросних свиноматок  може бути індивідуальним і груповим (10-12 голів у клітці). На неплемінних фермах доцільне групове утримання свиноматок з організацією вигульних майданчиків з твердим покриттям.

                                                                                    Таблиця
Рецепти повноцінних комбікормів для холостих
 і поросних свиноматок, кнурів та ремонтного молодняку, %

Склад комбікорму
Рецепти
СК-1
СК-2
СК-3
СК-4
СК-5
Кукурудза
45,0
43,0
47,0
47,0
47,0
Овес
6,0
6,0
6,0
6,0
6,0
Висівки пшеничні
25,0
24,0
23,0
23,0
23,0
Соєвий шрот
6,5
6,5
-
6,5
3,25
Соняшниковий шрот
-
2,0
6,5
-
3,25
Лляний шрот
3,0
3,0
3,0
3,0
3,0
Борошно:





   Трав’яне
6,0
6,0
6,0
6,0
6,0
    М’ясо-кісткове
-
2,0
2,0
2,0
2,0
    Рибне
4,5
2,5
2,5
2,5
2,5
Кормові дріжджі
1,0
-
1,0
1,0
1,0
Дикальційфосфат
1,1
1,1
-
-
-
Крейда
0,5
0,5
0,5
0,5
0,5
Кісткове борошно
-
-
1,1
1,1
1,1
Кухонна сіль
0,4
0,4
0,4
0,4
0,4
Меляса
-
2,0
-
-
-
Премікс КС-1
1,0
1,0
1,0
1,0
0,1
Усього
100
100
100
100
100
У 1 кг комбікорму міститься:





    Кормових одиниць
1,06
1,05
1,06
1,07
1,06
    Сирого протеїну, г
161
166
159
159
159
    Сирого жиру, г
29
29
30
29
29
    Сирої клітковини
60
62
64
60
62









Вигульні майданчики будують на одну технологічну секцію, що дає можливість утримувати свиноматок ізольовано (по клітках).
На великих промислових комплексах запроваджують індивідуальне утримання холостих і умовно поросних свиноматок. Таке утримання має свій недолік – обмежується рух тварин, але це дає змогу контролювати переміщення свиноматок залежно від їх технологічного стану. Тварини знаходяться в боксах довжиною 114-122 см, шириною 66-68 і висотою 91-98 см. Перевага цього методу – економне витрачання кормів, низькі затрати праці, полегшення праці обслуговуючого персоналу по догляду за тваринами. При цьому клітку монтують таким чином, щоб підлога мала нахил до каналу збору гною. Частину підлоги обладнують решітками, через які протоптується гній  у канал. Ширина щілин решітки 2,0-2,5 см, а планок -  5,0 – 7,8 см.
Індивідуальний метод утримання дозволяє запобігати конкурентній боротьбі тварин за корм та їх травмуванню. Площа клітки для утримання свиноматки повинна бути менше 1,9 м кв. Залежно від конструктивних рішень приміщень для утримання свиноматок використовують дво- або чотирирядне розміщення кліток. Клітку для утримання свиноматки розділяють на зону відпочинку і зону дефекації.
Якщо технологією передбачена годівля свиней рідким кормом, то годівниці монтують у зоні решітчастої підлоги. Ширина решіток 1 м, а майданчика біля годівниці  30-40 см.
Клітки обладнують різними типами годівниць та напувалок. Підлога має нахил 4-5%. Висота загорожі 100 см. Перегородка між клітками глуха, а з боку проходу – решітка.
При сухому типі годівлі годівниці розміщують з протилежного боку клітки від гнойового каналу.
Годівля холостих свиноматок як, правило, дворазова. Фронт годівлі на одну голову повинен бути 40-45 см. Для напування краще використовувати напувалки ПАС-2 „Б”, соскові або піпеткові. Соскову напувалку закріплюють на висоті 75 см від підлоги.
Рідкі корми роздають за допомогою труб під тиском; розсипчасті і гранульовані – шайбовим кормороздавачем або мобільними засобами КС-0,4,  КСС-1,5,   РС-5Б та стаціонарною установкою РК-1000.
Для прибирання гною установлюють гідрозмив або видалення гною самопливом. При видаленні гною з гнойового каналу використовують транспортери ТС-1, ТСН-3Б, ТСН-2.
У приміщеннях необхідно підтримувати такі зоогігієнічні параметри: температура 10-16 ºС, відносна вологість 70-75%, вміст аміаку не більше 0,026 %, вуглекислого газу 0,3%, швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0,2-0,3 м/с.
Для створення оптимального мікроклімату використовують різні типи електрокалориферів, теплогенераторів, припливно-витяжну вентиляцію, установки системи „Клімат” та ін.
Норма обслуговування холостих і поросних свиноматок на промислових фермах 300-400 голів на одного працівника. Утримання повинно передбачати мінімальне переміщення тварин після осіменіння. На невеликих фермах свиноматок утримують групами в групових клітках висотою 1,1 м. Клітки монтують з щілинами 10-12 см. Перегородки між клітками в зоні відпочинку глухі.

Підвищення ефективності осіменіння маток

 Існує дві форми організації штучного осіменіння свиноматок – використання сперми кнурів, яких утримують на внутрігосподарських пунктах (станціях) штучного осіменіння та використання сперми кнурів, що утримують на станціях по племінній справі і штучному осіменінню тварин або на станціях при свинарських господарствах і міжгосподарських станціях.
Одержання сперми. У сільськогосподарських тварин більшості видів сперму від самців одержують в основному за допомогою самки, іншого самця або кастрата. В свинарстві найчастіше з цією метою використовують чучело свиноматки, яке виготовляють  із дерева, металу чи інших матеріалів.
Найчастіше використовують чучело конструкції О.В.Квасницького, В.Б.Дорошкова та С.І.Сердюка. В ньому можуть бути використані вагіни  різних конструкцій; температурний режим підтримується за допомогою терморегулятора.
Сперму від кнура одержують за допомогою вагіни конструкції колишнього ВІТа. Нові гумові циліндри, камери, муфти старанно промивають гарячим 3%-ним  розчином вуглекислої або двовуглекислої (питної) соди і просушують. Камеру вставляють в циліндр гладенькою поверхнею в середину. Кінець камери, який виступає приблизно на 6 см із циліндра, вивертають і надівають на циліндр. Другий кінець камери завертають на протилежний край циліндра, долонями розправляють, не допускаючи перекосів. Натяг камери оптимальний, тоді як внутрішній діаметр циліндра на всій відстані приблизно однаковий. Як надмірний, так і недостатній натяг камери негативно впливає на нормальний прояв статевих рефлексів кнура. Камеру закріплюють на циліндрі гумовими кільцями та перевіряють на герметичність. Для цього в  патрубок циліндра вставляють  заздалегідь змазаний вазеліном ебонітовий краник і через нього надувають вагіну повітрям. Краник закривають і вагіну занурюють у воду. При появі повітряних бульбашок визначають місце пропускання повітря і ущільнюють його за допомогою гумового кільця.
Зібрану штучну вагіну промивають всередині  2-3%-ним розчином двовуглекислої соди, потім теплою водою  і  споліскують дистильованою водою.
При підготовці спермоприймача на стерильний спермоприймач накладають стерильну марлеву серветку і фіксують її гумовим кільцем. Потім на спермоприймач надівають муфту отвором вгору. Підготовлений спермоприймач вміщують у термостат при температурі 45ºС.
У стерильну вагіну через вставлену в  патрубок лійку заливають теплу воду (50-60 ºС) із розрахунку 10 мл на 1 см її довжини. В патрубок вагіни вставляють краник і закривають його. Потім круговими рухами скляною паличкою на стінки камери наносять тонкий шар вазеліну. Ділянку камери з боку спермоприймача на відстані 4-5 см вазеліном не змазують. Після цього через відкритий краник за допомогою кулі Річардсона у вагіну нагнітають повітря до змикання стінок камери на кінцях вагіни в формі трикутника. При цьому камера не повинна виходити за межі циліндра. Тиск у вагіні при цьому оптимальний (50-80 гПа). З боку вхідного краю у вагіну вставляють стерильний термометр. Температура у вагіні при її підготовці повинна бути не вище 43-44 ºС, а на момент одержання сперми – 40-42 ºС. До підготовленої вагіни приєднують муфту зі спермоприймачем і розміщують у  чучелі. Отвір муфти при цьому повинен знаходитися зверху.
Після установки зібраної вагіни в чучело його закривають, і в манеж впускають кнура. Тривалість садки залежить від індивідуальних особливостей тварини, температури і тиску в вагіні. Виділення сперми продовжується в середньому 4-8 хв. Якщо у вагіні занизився тиск чи температура – кнур зійде з чучела.
Після закінчення еякуляції кнура виводять з манежу, вагіну разом з спермоприймачем дістають із чучела, відокремлюють спермоприймач і передають в лабораторію для оцінки якості сперми. Штучну вагіну передають у мийну, знімають краник і виливають воду, а потім миють теплим 2-3 %-ним розчином двовуглекислої соди, споліскують гарячою водою і стерилізують.
Оцінка якості сперми з достатньою точністю дає можливість визначити непридатні для осіменіння еякуляти, встановити відхилення окремих показників у кожного кнура від норми і тим самим своєчасно встановити і усунути причини, що зумовлюють погіршення якості сперми.
Основними  методами оцінки сперми у виробничих умовах є органолептичний (за кольором, запахом, об’ємом) і мікроскопічний (за густиною, рухливістю, концентрацією, наявністю патологічних форм і виживаністю сперміїв поза організмом).
Органолептична оцінка.  Сперма кнурів має рідку консистенцію, білий колір з сіруватим відтінком, специфічний запах. Рожевий колір свідчить про  вміст в еякуляті домішок крові, бурий чи зелений – домішок гною, жовтий – сечі. При наявності зазначених ознак еякуляти вибраковують.
Об’єм профільтрованої частини еякуляту визначають у мірному циліндрі, підігрітому до температури сперми. Він становить 200-1000 мл і залежить від багатьох факторів.
Мікроскопічна оцінка. Використовують мікроскопи різних марок з підсвітлюванням  освітлювачем 01-19. М’якою ганчіркою протирають зовнішні скельця об’єктива, окуляра й дзеркала. Освітлювач 01-19 встановлюють на відстані 12 см від дзеркала мікроскопа і настроюють на рівномірне освітлення поля зору. Спермії краще видно при неяскравому освітленні останнього.
Для дослідження сперми під мікроскопом у стерильний флакон з-під антибіотиків піпеткою відбирають 2-3 мл сперми.  Стерильною піпеткою або скляною паличкою наносять краплину сперми на сухе предметне скло і накривають покривним. Скло ставлять на предметний столик мікроскопа, розміщеного в термостаті при температурі 40-42 ºС , і оцінюють сперму при збільшенні в 200 – 300 разів.
Густа сперма (Г)  відповідає концентрації 200 млн сперміїв і більше в 1 мл, усе поле зору ними заповнено густо.
Середня сперма (С)  відповідає концентрації 100-200 млн сперміїв у 1 мл, добре видно проміжки між окремими статевими клітинами.

 

 
Рис.             Густота  сперми кнурів при окомірній оцінці

а – густа;  б – середня; в – рідка.

Рідка сперма (Р)  відповідає концентрації менше 100 млн сперміїв у 1 мл. Проміжки між статевими клітинами великі.
Одночасно визначають рухливість сперміїв як ознаку їхньої життєздатності.
 У 10 балів оцінюють сперму, в якій усі статеві клітини, що знаходяться в полі зору, мають прямолінійно-поступальний рух, 9, 8 і 7  балів – такий рух характериний відповідно 90, 80 і 70 % сперміїв. Для розрідження допускається сперма з активністю не нижче 7 балів.
Оцінка сперми за концентрацією сперміїв у 1 мл необхідна для визначення ступеня розрідження її спеціальними розріджувачами для того, щоб найраціональніше використати еякулят. Концентрацію сперміїв визначають у камері  Горяєва фотоелектроколориметром (ФЕК) або за оптичним стандартом.
Найпростішим і ефективним є метод визначення статевих клітин у спермі кнура за оптичним стандартом, розробленим  у інституті тваринництва УААН (автор Сердюк С.І.).
У стандартну чисту пробірку (використання пробірок іншого діаметра не допускається) наливають піпеткою 1 мл 1%-ного розчину хлористого натрію. Потім мікро піпеткою набирають 0,1 мл свіжої відфільтрованої через 4-6 шарів марлі сперми. Кінець мікро піпетки, який був занурений у сперму, витирають зовні чистою марлею або ватою і вносять сперму в пробірку з розчином. Мікро піпетку обов’язково протирають 1-2 рази цим же розчином.
Пробірку обережно струшують, розміщують поряд із стандартом, який попередньо добре струшують, а позаду прикладають газетний або книжковий текст. Пробірку з досліджуваною спермою і стандарт з текстом тримають  на рівні очей проти падаючого світла. Порівнюючи із стандартом оптичну щільність, до досліджуваної сперми додають градуйованою піпеткою 1%-ний розчин хлористого натрію до тих пір, поки висота літер шрифту та оптична щільність не стануть однаковими із стандартом (для більш точної оцінки бажано порівняння оптичної щільності проводити на різних шрифтах). При додаванні кожної частки розчину вміст пробірки і стандарт струшують для одержання рівномірної суміші.
Після того, як оптична щільність досліджуваної сперми і стандарту зрівняються, концентрацію розраховують за формулою: К = 50 х ( П + 0,1),  де  К – концентрація статевих клітин у спермі, млн/мл; П –об’єм доданого 1%-ного розчину хлористого натрію, мл.
Стандарт відповідає оптичній щільності сперми кнура з концентрацією сперміїв 5 млн/мл.
У комплект входять: оптичний стандарт – 2шт, пробірки – 8, мікро піпетка місткістю 0, 1 мл – 1, піпетка з поділками місткістю 2 мл – 1, інструкція – 1 шт.
Приготування синтетичних середовищ. Для розрідження сперми використовують синтетичні середовища, які випускають у вигляді сухих заготовок. Компоненти розріджувача сперми повинні  бути хімічно чистими й зберігатися у герметичній упаковці в сухому темному приміщенні при температурі не вище 5 ºС.
Для розрідження та зберігання сперми кнурів при температурі 16 – 20 ºС до трьох діб використовують глюкозохелатоцитратні  середовища  (табл.      ).
Синтетичні середовища готують у день розрідження сперми. Виготовлені вони повинні бути стерильними. Сухі заготовки ГХЦС –середовища, що випускає промисловість на 1-5 років, готують згідно з рекомендацією по використанню „Глюкозохелатоцитратносульфатнобікарбо-натної суміші в порошку”. Компоненти, які входять до складу ГХЦ –середовища, зважують на аналітичних або технохімічних  вагах. Перед зважуванням перевіряють точність зважувальних приладів. Чашки протирають ватним тампоном, змоченим 96 º спиртом або для наважки використовують  стерильний папір.
У стерильну хімічну колбу наливають необхідний об’єм перевареної дистильованої води і додають всі компоненти, за винятком сануючих препаратів.




                                                                                                Таблиця
Середовища  для  розрідження  сперми  кнурів

Компонент
Кількість г
           ГХЦС (глюкозохелатоцитратно-сульфатне середовище)
Глюкоза за ГОСТ 6038-51 або медична (С6Н12О6  х Н2О,
молекулярна маса 198,7)
40
Трилон Б ( хелатон – 3, двонатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти) за ГОСТ 10652-63 ( С10Н14О8NаN2 х 2Н2О, молекулярна маса  372,24 , „х.ч.” або „ч.д.а.”)

2,6
Натрій лимоннокислий  тризаміщений за ГОСТ 3161-57
 ( С6Н5О7  х  Н2О,  молекулярна маса 357,16)

3,8
Амоній сірчанокислий, очищений за ГОСТ 10873-64 ((NН4)2,SО4, молекулярна маса 132,14)
1,8

Натрій двовуглекислий за ГОСТ 4201-66 (НСО3, молекулярна маса 84,01)

0,5

Вода дистильована за ГОСТ 6709-53
1000 мл
ГХЦ (глюкозохелатоцитратне середовище)

 Глюкоза за ГОСТ  6038-51 або медична  (С6Н12О6  х Н2О, молекулярна маса 198,7)

60
Трилон Б за ГОСТ 10652-63
3,7
Натрій двовуглекислий за ГОСТ 4201-66 (молекулярна маса 84,01)

1..2
Натрій лимоннокислий тризаміщений  за ГОСТ 31,1-57 (молекулярна маса 357,13)

3,56
Вода дистильована за ГОСТ  6709-53

1000 мл


Виготовлене середовище кип’ятять на водяній бані протягом 5 - 10 хв, охолоджують до 40 - 45ºС  і додають спермосан із розрахунку 250 – 300 тис. одиниць на 1000 мл, колбу з середовищем закривають стерильним пергаментним папером та фіксують гумовим кільцем.
Сперму розріджують через 20-30 хв після визначення її якості в лабораторії. Для цього використовують синтетичні середовища (розрідження від  1 : 1  до 1 : 10) залежно від активності та концентрації сперміїв з таким розрахунком, щоб в 100 мл містилося не менше 3-4 млрд. біологічно повноцінних статевих клітин.
Для розрідження та зберігання  придатна сперма кнурів з концентрацією 100 млн/мл і вище й рухливість сперміїв не менше 7 балів ( табл.         ).
Температура середовища і сперми перед розрідженням повинна бути однаковою. Середовище додають до сперми невеликими порціями і кожного разу ретельно перемішують. Після розрідження під мікроскопом визначають рухливість статевих клітин.
Сперму, що підлягає зберіганню, розріджують не більше ніж  1 : 2 – 1 : 3  і розміщують на зберігання. Перед використанням її розріджують синтетичним середовищем до необхідної концентрації.
До трьох діб сперму зберігають при температурі 16 – 20 ºС у стерильному боксі-термостаті в скляних колбах або поліетиленових флаконах, які закривають целофаном чи пергаментним папером.

                                                                                        Таблиця

Ступінь розрідження сперми кнура з розрахунку одержання 
активних сперміїв з концентрацією 4 млрд/100 мл

Концент-рація  сперми, млн/мл
Активність сперміїв, бали
Концент-рація  сперми, млн/мл
Активність сперміїв, бали
9
8
9
 9
8
7
100
1 : 2
1 : 2
1 : 1
240
1 :  6
1 : 5
1  :  5
120
1 : 3
1 : 2
1 : 2
260
1 : 6
1 : 5
1 : 5
140
1 : 3
1 : 3
1 : 2
280
1 : 7
1 : 6
1 : 5
160
1 : 4
1 : 3
1 : 3
300
1 : 8
1 : 6
1 : 5
180
1 : 4
1 : 4
1 : 3
320
1 : 8
1 : 7
1 : 6
200
1 : 5
1 : 4
1 : 4
340
1 : 9
1 : 7
1 : 6
220
1 : 5
1 : 5
1 : 4
360
1 : 10
1 : 8
1 : 6

При зберіганні в звичайних умовах колби або флакони на 2/3 заповнюють розрідженою спермою і герметично закривають. Під час зберігання сперму обережно перемішують не менше 2 разів на добу.
При підвищенні температури повітря вище 20ºС  у термос вкладають целофанові мішечки з льодом. Коли сперму зберігають при температурі 16 – 6 ºС , до розріджувача додають 30-40 мл жовтка курячого яйця на 1 л середовища. Яйця повинні бути від здорових курей зі строком зберігання не більше 7 діб при температурі 2-5 ºС. Рекомендують використовувати жовтки, забарвлені в яскраво-оранжевий колір.
Шкаралупу яєць знезаражують тампоном, зволоженим 96 º спиртом, розколюють стерильним скальпелем, білок зливають у чашку, а жовток обережно перекладають на стерильний лист фільтрувального паперу, проколюють оболонку і зливають у стерильний циліндр або мензурку.
До відміряної кількості жовтка додають небагато синтетичного середовища, перемішують, вносять у колбу з виготовленим синтетичним середовищем і знову ретельно перемішують.
Кріоконсервація сперми кнурів.  Вперше поросята від застосування замороженої сперми були одержані у 1971 році в США. У нас поросят від застосування замороженої сперми вперше одержали в 1972 році.
Зараз у багатьох країнах розроблені методи кріоконсервації сперми кнурів, що дає можливість зберігати її поза організмом протягом тривалого часу. Однак через видову специфіку відтворення свиней (необхідність введення великого об’єму сперми) широке використання методу замороження сперми кнурів у товарних господарствах економічно недоцільне.
У колишньому ВІТ під керівництвом В.К.Милованова була розроблена технологія тривалого зберігання сперми кнурів, яка була багато раз випробувана у дослідах. Зазначену технологію можна застосовувати в невеликих господарствах.
При зазначеному методі сперму беруть за загальноприйнятою технологією. Кнурів використовують через 5 – 7 днів; сперму оцінюють на рухливість і концентрацію. В подальшій обробці використовують сперму з концентрацією не нижче 100 млн/мл і рухливістю не менше 8 балів. Нерозріджену сперму протягом 1 год. охолоджують до температури 35 – 30 ºС. Потім розріджують ( 1 : 1 ) середовищем такого складу ( на 1 л дистильованої води) : цукор – 50 г, глюкоза – 8, фруктоза – 8, динатрієва сіль етилендіамін-тетраоцтової кислоти (трилон Б) – 4, натрій лимоннокислий тризаміщений – 3, амоній сірчанокислий – 2,  3-оксиметиламінометан – 0,6 г, гліцерин – 40 мл, жовток курячого яйця – 50 мл. Зразу після розрідження сперму насичують воднем, створивши вакуум у посудині зі спермою та заповнивши її газом. Насичення  воднем не обов’язкове, якщо до середовища додати  10%-ний розчин синтетичного антиоксиданту на соняшниковій олії – бутилокситолуолу (БОТ) з розрахунку 0,6 мл на 1 л середовища. Розріджену сперму протягом 4 - 5 год. охолоджують  до температури 5 ºС. Такого режиму можна досягти за допомогою побутового компресорного холодильника, відрегульованого на температуру 0 ºС, куди поміщають сперму, розфасовану в склянки місткістю 250 – 500 мл. Охолоджену до 5 ºС сперму заморожують у гранульованому вигляді на охолодженій до 100 ºС фторопластовій пластині або на поверхні сухого льоду в спеціально відштампованих заглибленнях. Гранули сперми розміщують в полотняні мішечки і зберігають у посудині Дьюара, заповненій рідким азотом.
Безпосередньо перед осіменінням сперму розморожують за допомогою спеціального пристрою, в якому відбувається максимально швидке підвищення тепла та негайне відокремлення рідини, що утворюється в ультратермостаті Хеплера і спеціально сконструйованому пристрої. Останній складається з двох посудин, виготовлених з інертного металу. Вода, підігріта в термостаті до 40 ºС, надходить у апарат і нагріває його стінки. При цьому сперма, розморожуючись, стікає у колбу. Розморожену сперму розливають у флакони, по 100 мл у кожен, нагрівають на водяній бані до температури 30 – 35 ºС і використовують для осіменіння свиноматок. Ефективність методу показує табл.         .
За допомогою методу заморожування сперми кнурів у колгоспі ім. Фрунзе Бєлгородської області була розв’язана проблема освіження крові на племінних фермах. Так, у дослідному господарстві „Українка” Інституту тваринництва УААН та держплемзаводі „Никоновське” було закуплено заморожену сперму уельської та великої білої порід. Від її використання одержали відповідно  133 і 77 життєздатних поросят від високопродуктивних плідників, на основі яких сформували нові для господарства лінії, виключивши можливість спорідненого розведення.
Нині метод заморожування сперми кнурів  використовують для оцінки ефективності нових поєднань при трипородному схрещуванні.

                                                                         Таблиця
Ефективність осіменіння свиноматок замороженою спермою кнурів
при різних породних поєднаннях пар

Поєднання  порід, матка х кнур
Кількість
Багатоплід-ність,
голів
запліднених свиноматок, голів
опоросів
Велика біла х велика біла
10
5
10,2
Велика біла х уельська
10
6
9,4
Велика біла х уржумська
10
6
10,2
Помісі (1/2 велика біла + 1/2 ес-тонська беконна) х уельська
10
7
9,8
Помісі (1/2 велика біла +
1/2  естонська беконна) х уржумська
10
6
10,8
Уельська х уельська
10
9
9,8
Уельська х уржумська
10
7
9,7

Визначення охоти та осіменіння свиноматок

 Своєчасне визначення охоти у свиноматок – одна з головних умов їх раціонального використання.
Найбільш надійним методом виявлення статевої охоти у свиноматок є використання кнурів-пробників. Ефективним є метод виявлення охоти за рефлексом нерухомості при натискуванні на спину свиноматки в присутності кнура. У більшості свинарських господарств  кнура-пробника повільно проганяють по проходу між станками для індивідуального і групового утримання свиноматок. У реагуючих на кнура свиноматок натискуванням на спину перевіряють наявність рефлексу нерухомості. Якщо при цьому вони стоять нерухомо, приймають позу, характерну для статевого акту і „насторожують вуха”, то вважається, що свиноматка  знаходиться в стані статевої охоти. В сумнівних випадках її випускають у прохід між станками і встановлюють наявність охоти в безпосередньому контакті з кнуром.
У деяких господарствах кнура-пробника випускають у станок для групового утримання свиноматок. За рефлексом нерухомості  визначають наявність охоти. В сумнівних випадках кнура і свиноматку випускають у прохід між станками.
Свиноматок в охоті виявляють два рази на добу – вранці до годівлі й перед вечірньою годівлею або один раз на добу.
Свиноматок з ознаками охоти і наявністю рефлексу нерухомості переганяють в індивідуальні станки для осіменіння.
Рекомендації щодо оптимальних строків і кратності осіменіння свиноматок в одну охоту суперечливі. При дворазовому виявленні охоти свиноматок перший раз осіменяють через 12 годин після встановлення охоти і повторно через 12 годин після першого осіменіння. При одноразовому – безпосередньо після встановлення охоти, оскільки у деяких свиноматок вона  могла розпочатися за 23 години до встановлення охоти, а другий раз -  через 24 години.

У практичному свинарстві  викорис-товують два способи штучного осіменіння  свиней: заздалегідь розрідженою спермою, розроблений  В.К.Миловановим (ВІТ) і Т.М.Козенко (Інститут тваринництва УААН), та фракційний, запропонований  О.В.Квасницьким (Інститут свинарства УААН).


 

Рис.     Прилад ПОС – 5 для   штучного осіменіння свиней.

Нині для штучного осіменіння свиней заздалегідь розрідженою спермою випускається поліетиленовий  прилад ПОС – 5 (рис.      ). При осіменінні свиноматок цим способом  на флакон замість кришки нагвинчують катетер, який обережно вводять у піхву свиноматки. Перед введенням катетера зовнішні статеві органи тварини обробляють тампоном, добре змоченим розчином фураціліну ( 1 : 5000 ), а потім підсушують ватним тампоном чи серветкою.
Після введення катетера флакон перевертають догори дном,  піднімають вище спини тварини і утримують в такому положенні. Сперма самопливом надходить в матку. Після введення спермокатетер обережно виймають і роблять легкий короткочасний масаж зовнішніх статевих органів свиноматки.
Фракційний метод полягає в тому, що спочатку вводять не розріджену або розріджену сперму, а потім наповнювач. Для осіменіння свиней цим методом використовують уніфікований  прилад УЗК – 5 конструкції О.В.Квасницького.
При осіменінні катетер вводять у піхву свиноматки, відкривають затискач флакона із спермою і нагнітають у нього повітря. Після введення сперми затискач першого флакона закривають, відкривають затискач другого флакона і вводять наповнювач. Перед осіменінням наступної свиноматки змінюють катетер.
Для штучного осіменіння свиноматок розроблений універсальний прилад УПОС, яким за одне осіменіння вводять по 50 мл сперми і 100 мл наповнювача, контролюючи дозу за градуйованою шкалою на флаконі (рис.). Останній вміщує 150 мл сперми і дає можливість штучно осіменити трьох свиноматок при заміні після кожного осіменіння катетера і флакона з наповнювачем. Використовуючи приклад УПОС, можна осіменяти і  свиноматок фракційним і нефракційним методами.

 


Рис .           Універсальний прилад для   осіменіння свиней  ( УПОС) : 
1 – флакони; 2 – кришки до флаконів; 3 – з’єднувальні гнізда; 4 – затвор;  5 – позначення положень перемикача; 6 – штуцер; 7–муфта катетера; 8 – катетер.
 


Підвищення ефективності осіменіння свиноматок. Заплідненість та багатоплідність свиноматок у більшості залежить від своєчасного осіменіння. Вільне парування категорично забороняється. Воно виснажує кнура, призводить до безсистемного парування і не дає можливості удосконалювати стадо. В усіх невеликих господарствах слід застосовувати ручне парування, а у великих – штучне осіменіння. Але в цих випадках заплідненість свиноматок залежить від своєчасного осіменіння, а також здатності до запліднення яйцеклітин і сперміїв під час їх зустрічі в середній частині яйцепроводу. Найбільше яйцеклітин нагромаджується в яйцепроводах, а найвищу заплідненість спостерігають через 2 – 3 год. від початку овуляції (через 30 – 36 год. від початку охоти у молодих свинок та через 26 – 30 год. у дорослих  свиноматок).
Максимальне нагромадження та найвища здатність яйцеклітин до запліднення відмічається протягом 6 – 18 годин після осіменіння. В перші ж години після осіменіння й перед закінченням першої доби після нього кількість і рухливість сперміїв у яйцепроводах значно зменшується. Вважають, що здатність до запліднення спермії втрачають раніше рухливості.
При осіменінні свиноматок у кінці охоти  (більше ніж через 10-12 год. після закінчення овуляції) більшість клітин уже гинуть або мають понижену здатність до запліднення. Якщо запліднення й відбувається, то значна кількість зародків гине на різних стадіях  розвитку, а поросята, що народжуються, нежиттєздатні.
Найефективніше осіменяти свиноматок через 23 – 24 години після початку охоти або за 10 – 20 годин до овуляції. Під впливом осіменіння овуляція прискорюється, в яйцепроводах знаходиться найбільша кількість повноцінних яйцеклітин, які зустрічаються з великою кількістю сперміїв, що мають високу здатність до запліднення. Для запліднення досить одного спермія. Проникнення у яйцеклітину десятків і сотень статевих клітин кнура забезпечує яйцеклітину необхідним запасом енергії та біологічно активних речовин, прискорює розвиток зародка, підвищує зберігання ембріонів, багатоплідність та якість приплоду.
Оскільки в більшості господарств свиноматок на стан охоти перевіряють не частіше 2 разів на добу (вранці і ввечері, приблизно через 12 годин), помилка у визначенні початку охоти може становити 11 – 12 годин. Через це осіменяти їх слід через 10 – 18 годин після виявлення охоти.
На всіх великих свинарських комплексах свиноматок осіменяють штучно заздалегідь розрідженою спермою або фракційним методом. Виробнича перевірка обох методів виявила їх високу ефективність.
У результаті своєчасного виявлення охоти і осіменіння спермою високої якості заплідненість і плодючість тварин при штучному осіменінні  не тільки не нижча, а у більшості випадків навіть вища, ніж при природному паруванні. Крім того, кількість кнурів зменшується в 5 – 10 разів.
У промислових стадах для підвищення заплідненості свиноматок при повторному їх осіменінні в одну і ту ж охоту рекомендується викори стовувати іншого кнура тієї ж породи (для одержання більш вирівняного приплоду). В племінних господарствах для повторного осіменіння використовують того самого кнура.
Після осіменіння до закінчення охоти свиноматку протягом трьох днів утримують в індивідуальному станку.
У більшості промислових господарств пороситься не більше 70 % свиноматок, що були осіменінні перший раз. Приблизно від 10 – 15 % свиноматок, які опоросилися, одержують менше 8 поросят. Свиноматки виявляються маломолочними. Поросят від таких тварин забирають і підсаджують до більш молочних, а свиноматок відправляють на повторне осіменіння  або вибраковують.
Імунологічні дослідження крові свиней у господарствах Ставропілля, Ростовської і Московської областей свідчать, що у 50 % кнурів із загального поголів’я в обстежених господарствах по групах крові, встановлена імунологічна сумісність з 80 – 90 % свиноматок. До 30 % кнурів були імунологічно сумісними лише з деякими свиноматками (40 – 60 %); а 15 – 20 % - імунологічно несумісні з більшістю свиноматок ( 80 – 90 % і більше). Сперму імунологічно несумісних кнурів, які характеризуються добрим розвитком, високою статевою активністю та задовільною якістю еякулятів, в багатьох господарствах широко використовують для змішування зі спермою інших кнурів і наступного осіменіння. Це одна з головних причин надто низького (50 % і менше) рівня запліднення свиноматок та їх низької багатоплідності в ряді промислових господарств.
У крові і слизі статевих шляхів свиноматок, яких осіменили, виявлені антитіла до антигену крові і сперми кнурів. У результаті в статевих шляхах свиноматки спермії гинуть в 10 – 30 % випадках загальної кількості. В період поросності у них продовжують вироблятися і нагромаджуватися антитіла. Вважається, що плацента для антитіл непроникна, одночасно можуть порушуватися захисні функції плаценти стосовно деяких токсичних речовин і вірусів, що призводить до загибелі і розсмоктування ембріонів, абортів. У більшості випадків антитіла, нагромаджуючись в організмі поросних свиноматок, суттєвого впливу на розвиток поросят не мають. Але після споживання перших порцій молозива, яке містить несумісні з білками еритроцитів антитіла, деякі (але не всі) поросята гнізда стають кволими, синіють, у них з’являються проноси та блювота. Народжені протягом перших годин життя гинуть. Симптоматичне лікування поросят в даному випадку неефективне. Тому через це в багатьох господарствах гине до 75 % поросят від загальної кількості загиблих. Внаслідок цього знижується середня багатоплідність свиноматок: при першому опоросі -  до 7-8, а в наступних – до 8-9 поросят.
Імунологічна несумісність свиноматок з кнурами частіше всього пов’язана з утворенням антитіл на білки А- і С- систем груп крові. Це дає можливість здійснювати груповий підбір з врахуванням взаємної імунологічної сумісності. Таким чином, розробка надійних методів запобігання імунологічній несумісності тварин – це найбільш перспективний напрям подальшого підвищення заплідненості та багатоплідності свиноматок у товарних господарствах і значного збільшення кількості поросят та свинини при зниженні її собівартості.


Ембріональний розвиток поросят

 Якщо осіменіння було проведено своєчасно і спермою високої якості, то запліднюються фактично всі дозрілі яйцеклітини (до 16-20). Відомі дані, що кількість дозрілих яйцеклітин може досягати 43. Але через несприятливі умови більш як 50 % запліднених яйцеклітин гинуть на різних стадіях розвитку (в перші 20-30 днів). Через це фактична  багатоплідність завжди менша потенційної. Із-за порушення строків осіменіння та незадовільної якості заплідненість свиноматок знижується ще більше, а іноді запліднення не відбувається взагалі.
Запліднення починається контактом яйцеклітини з оточуючими її в яйцепроводі сперміями та утворенням взаємного обміну речовин. У результаті цього через оболонку яйцеклітини спочатку проникають поодинокі спермії, а потім їх кількість збільшується. Завершується процес злиття ядер одного спермія і яйцеклітини їх взаємною асиміляцією, утворенням нової клітини (зиготи) та початком поділу останньої. Зигота являє собою якісно нову клітину, що несе в собі спадкові ознаки матері і батька.
За даними ряду дослідників при осіменінні свиноматки змішаною спермою кнурів різних порід у приплоді знаходиться більше потомства кнура відмінної від свиноматки породи. Вибірковість запліднення зумовлює життєздатність зиготи, її розвиток і стійкість проти зовнішніх впливів. Чим більше відрізняються умови життя кнура і свиноматки, тим більше біологічних відмін виникає між яйцеклітиною й спермієм і тим вища життєздатність зиготи, ембріона та новонародженого потомства. Відомо також, що багатоплідність свиноматок і життєздатність потомства при наближеному паруванні значно знижується, а при паруванні тварин різних порід або ліній однієї породи – підвищується. Враховуючи це, у великих спеціалізованих товарних господарствах одержують помісних або гібридних поросят.
На третю добу після запліднення зигота, що ділиться, опускається з яйцепроводу у кінцеву частину рогів матки. Тут вона швидко збільшується в об’ємі. Захисна оболонка, що оточує зиготу, на п’яту – шосту добу проривається, і зародок потрапляє під безпосередню дію стінок рогів матки. В цей період він дуже чутливий до найменших нейрогуморальних порушень, недоліків у годівлі та утриманні свиноматки.
У зв’яязку з біологічною різницею об’єднаних яйцеклітин і сперміїв, а також з інших причин розміщені поряд в рогах свиноматки зародки знаходяться на різних стадіях розвитку. Несприятливі зовнішні умови , а можливо, і токсичні продукти життєдіяльності сусідніх зародків пригнічують менш розвинуті, які гинуть і поступово розсмоктуються. Зародки, що збереглися, з 5-го по 15 – 20-й день розвиваються за рахунок поживної рідини, яка виділяється слизовою оболонкою рогів матки. Частковий зв’язок їх з нею встановлюється лише на 22-гу добу, а утворення плаценти закінчується на 35-у добу розвитку ембріонів. Надалі зародки швидко збільшуються у розмірах ( табл.         ).
                                                                                              Таблиця
Розвиток ембріона свині

Вік, днів
Маса одного ембріона, г
Склад тіла ембріона, %
вода
жир
протеїн
зола
36
4,0 - 6,5
92 - 94
0,5 - 0,7
5,6 - 6,0
1,4 - 1,6
63
140 - 180
90 - 92
0,8 - 1,1
7,0 - 8,0
1,8 - 2,0
91
520 - 650
82 - 85
1,1 - 1,2
9,0 - 10,5
2,2 - 3,4
112-114
1000 - 1400
80 - 82
1,2 - 1,5
12,5 - 15,0
3,7 - 4,3

               
Неповноцінна годівля та утримання свиноматок в тісноті у перші місяці поросності призводять до загибелі зародків і появи при опоросі великої кількості мертвонароджених поросят.
Після утворення плаценти між організмом матері і плода встановлюється інтенсивний обмін речовин. Внаслідок великої кількості ворсинок і крипт утворена площа плаценти в багато разів перевищує поверхню тіла матері. В результаті складних ферментативних реакцій у плаценті поживні речовини, що надходять з кров’ю матері, перетворюються в таку форму, яка легко засвоюється плодом. Крім того, плацента є бар’єром, що вибірково затримує шкідливі речовини та хвороботворні мікроорганізми.
Із 36-го на 63-й день маса зародка збільшується приблизно в 30 разів, за третій місяць – в 4 і четвертий – приблизно в 2 рази. На 45-й день у зародків в основному завершується закладання всіх органів, розпочинається формування скелета, чітко спостерігається диференціація статевих залоз, з’являються специфічні ознаки виду. На 16-й тиждень поросності плід уже майже сформований, має довжину 17 – 25 см і масу 1000 г і більше.

Годівлі та утримання поросних маток
з урахуванням особливостей господарств
різних типів

Плід, як відомо, утворюється за рахунок поживних речовин тіла матері. Підсилення або ослаблення материнського організму впливає відповідно на стан і розвиток плода, а також на подальше формування у потомства властивостей батьків. Тому до догляду за поросятами треба готуватися не з дня їх народження, а з часу підготовки кнурів і свиноматок до парування.
Недоліки годівлі і утримання дорослих свиноматок – головна причина масової загибелі зародків на ранніх стадіях розвитку й народження слабких поросят, що мають живу масу менше 1 кг. Якщо поросята при народженні за цією ознакою не вирівняні, то ускладнюється їх вирощування при промисловій технології, потрібні додаткові витрати. Значна частина слабких поросят масою менше 1 кг гине, від чого собівартість продукції підвищується. Для цього потрібно так організувати годівлю й утримання поросних свиноматок, щоб одержати від них найбільше великих життєздатних поросят, а в організмі свиноматок створити запас поживних речовин, необхідних для наступної високої молочності.
Вагітність свиней з першого місяця викликає значне посилення загального обміну речовин. Відкладення в тілі тварини органічних та мінеральних речовин значно збільшується. У цей період організм функціонує з високою напругою, забезпечуючи створення найкращих умов для розвитку зародка і народження найбільшої кількості повноцінних поросят.
Загальний енергетичний обмін у поросних свиноматок у першу половину поросності підвищується на 20-25 %, у другу  на 40-48 % порівняно з рівнем обміну до початку поросності.
У період поросності організм свині повніше використовує перетравний протеїн. У сечі зменшується вміст сечовини, відкладення азотистих речовин в організмі зростає. Зниження засвоювання вуглеводів супроводжується нагромадженням у печінці глікогену. У крові збільшується кількість нейтральних жирів, зростає відкладення мінеральних речовин. У тканинах спостерігається затримання води, в зв’язку з чим вони схильні до набряку.
При задовільних умовах годівлі в організмі свиноматки за поросний період відкладається в 1,5 – 2 рази більше протеїну, кальцію, фосфору, ніж знаходиться в тілі новонароджених поросят одного гнізда. У результаті розвитку ембріона і нагромадження резервних поживних речовин в середньому за чотири місяці поросності жива маса молодих свиноматок повинна збільшитися на 50 – 60, дорослих – на 35 – 50 кг.
Найвідповідальніший період у догляді поросних свиноматок – перші 30 днів після запліднення і останній місяць поросності. Перші дні після запліднення ембріони нічим не захищені й можуть загинути від багатьох несприятливих факторів. Велика кількість мертвих зародків і абортованих плодів можлива із-за скупченого утримання поросних свиноматок, годівлі недоброякісними кормами та використання води з шкідливими домішками. Протягом останнього місяця поросності триває подвоєння маси ембріона, виникає небезпека механічного травмування свиноматок.

Технологія годівлі поросних свиноматок

 Останні наукові дані й практика великих державних комплексів показують, що при повноцінності годівлі свиноматок у перші 30 днів поросності всі поживні речовини раціону використовуються насамперед для розвитку зародка. Високий рівень годівлі в цей період  (в межах 80 % від рівня годівлі в період підготовки до осіменіння) не викликає ожиріння тварин.
Протягом другого й третього місяців поросності абсолютна маса ембріона невелика, і зайва кількість поживних речовин при збереженні високого рівня годівлі свиноматок використовується в цей період для відкладення жиру в тілі, що зумовлює збільшення кількості нежиттєздатних поросят. Тому свиней на другому й третьому місяцях поросності необхідно годувати помірно в межах 70-65 % від рівня їх годівлі при підготовці до осіменіння,  або на 15 – 20 % менше, ніж у перший місяць поросності.
За четвертий місяць поросності маса плода подвоюється. В цей місяць рівень годівлі свиноматок необхідно підвищити до 100 – 110 % від рівня їх годівлі перед осіменінням.
Протягом поросності особливу увагу звертають на якість кормів та їх біологічну повноцінність (протеїн, незамінні амінокислоти, мінеральні речовини й вітаміни).
Для нормального розвитку зародків молодої свиноматки в перші місяці поросності потрібно не менше 110 г протеїну з розрахунку на 1 корм. од., у кінці поросності – не менше 120 г, до складу якого входить 7 – 8 % лізину та 5 – 6  % метіоніну з цистином. Дворічним і старшого віку свиноматкам необхідно не менше 100 – 110 г перетравного протеїну, 4,5 – 5 %  лізину й 3,5 – 4 % метіоніну з цистином з розрахунку на 1 корм. од. Раціону поросних свиноматок повинно припадати 6 – 8 г кальцію і 3 – 5 г фосфору. При відсутності в раціонах поросних свиноматок незамінних амінокислот, вітамінів та мінеральних речовин народжується багато мертвих  і слабких поросят. У таких випадках материнський організм  витрачає на формування ембріонів зазначені речовини з тканин тіла.






                                                                          Таблиця     
Орієнтовна структура раціону для поросних свиноматок,
%  від загальної поживності

Місяць поросності
Зима
Літо
Суміш концентро-ваних кормів
Корми тваринного походження
Комбінова-ний силос й соковиті корми
Трав’яне борошно
Суміш концентро-ваних кормів
Зелені корми і силос
Свиноматки до дворічного віку
Перший-другий
50-60
5
20-25
15-20
6
40
Третій
60-70
5
15-20
10-15
70
30
Четвертий
70-75
5
10-15
10
75
25
Свиноматки дворічного віку і старше
Перший-другий
40-50
5
25-30
20-25
50
50
Третій
50-60
5
20-25
15-20
60
40
Четвертий
60-65
5
15-20
15
70
30



Практика свинарства свідчить про перевагу такої годівлі свиней, при якій необхідна кількість незамінних амінокислот, вітамінів та мінеральних речовин входить до складу спеціально виготовлених комбікормів чи білково-мінерально-вітамінних домішок.
У господарствах, де не одержують спеціальних комбікормів, в раціони поросних свиноматок необхідно включати різні корми: горох, люпин, макуху, кормові дріжджі, молочні відвійки, молочну сироватку, рибне, м’ясне борошно доброї якості ( табл.      ). Цінними кормами є також зелена маса бобових рослин, трав’яне борошно, комбінований силос, включаючи бобові. Із-за нестачі в раціонах свиноматок вітаміну Д у поросят ще в ембріональний період порушується засвоєння кальцію й розвивається рахіт, інколи поросята гинуть. Щоб запобігти цьому, з розрахунку на 100 кг живої маси свиноматкам рекомендують згодовувати від 10 тис. МО вітаміну А і 1000 МО вітаміну Д. Для нормального розвитку зародків та наступної молочності важливо, щоб у кормах була достатня кількість вітамінів С, Е, В і особливо В12 .

Технологія утримання поросних свиноматок

 Після осіменіння свиноматок рекомендують не менше двох – трьох днів утримувати у вузьких індивідуальних станках, обладнаних годівницями і напувалками.
Надалі залежно від прийнятої у господарстві технології поросних свиноматок продовжують утримувати в індивідуальних станках або переводять в інше приміщення, де їх розміщують невеликими групами (по 10 -12 тварин). Навіть при високому рівні техніки осіменіння частина свиноматок залишається незаплідненою.
Таких тварин необхідно своєчасно виявляти з допомогою кнура-пробника для повторного осіменіння.
Зовсім не виправдане утримання в господарствах поросних свиноматок великими групами. При цьому багато з них травмуються, внаслідок чого можливі порушення живлення зародків, і значна частина останніх гине. Зростає кількість мертвонароджених і слабких поросят живою масою менше 1 кг. У багатьох господарствах частка таких поросят становить 23 – 30 %. Таким чином, утримання поросних свиноматок великими групами завдає значних економічних збитків і є однією з причин низької продуктивності.
На всіх племінних фермах, а також у репродукторах, де вирощують ремонтний молодняк, для всіх поросних свиноматок взимку організовують щоденні активні прогулянки, а влітку тварини протягом 4 – 6 годин знаходяться на пасовищі. Для запобігання абортам під час вигону з приміщень та при поверненні в свинарник потрібно стежити за тим, щоб свиноматки йшли спокійно і не скупчувалися.
Важливо також, щоб місце для вигулу і підлога проходів у свинарниках не були слизькими. У великих господарствах з цілорічним стійловим утриманням тварин особливу увагу слід приділяти завезенню з племінних господарств здорових ремонтних свинок міцної конституції, а також повноцінній годівлі поросних свиноматок. Щоб запобігти опоросу у групових станках, важкопоросних свиней переводять у приміщення для утримання підсисних свиноматок за 6 – 7 днів до опоросу. В комплексах потужністю 108 тис. свиней за рік у цех для опоросу свиноматок переводять на 112-й день поросності. У зв’язку з цим оператор перевіряє стан не лише свиней чергової групи, які підлягають переведенню в родильне приміщення, а й тих, що заплановані до переведення через 2 – 3 дні. Для цього він заходить у станок і спостерігає за поведінкою тварин. Тих, які непокояться і у яких виділяється молоко, в той же день переводять у приміщення для опоросу.

Запитання і завдання для самоконтролю.

1.     Як визначити оптимальний строк для осіменіння маток?
2.     Годівля і утримання холостих свиноматок.
3.     Годівля і утримання поросних свиноматок.

Немає коментарів:

Дописати коментар