ТЕМА №4. Форми організації виробництва свинини

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ

Типи і розміри свинарських господарств (свиноферм). Як свідчать практика і наукові дослідження, застосування спеціалізації виробництва сприяло впровадженню прогресивної технології, комплексної механізації виробничих процесів, раціональній організації праці і проведенню галузі на промислову основу. В Україні створені відповідні типи спеціалізованих  господарств. Спеціалізовані свинарські господарства мають значні переваги у виробництві свинини порівняно із свинофермами в колгоспах і держгоспах. Частка спеціалізованих свинарських господарств у виробництві свинини становить 60-62%. Результати роботи спеціалізованих свинарських господарств у зниженні собівартості свинини  і рентабельність свинарства наваго вищі, ніж у колгоспах і держгоспах. Однак ще не всі  спеціалізовані свинарські господарства із закінченим циклом виробництва, в тому числі й великі державні свинокомплекси, обладнані сучасними засобами механізації й автоматизації, повністю використовують потенційні можливості свиней.

У практиці  свинарства поширені  такі типи спеціалізованих свинарських господарств: племінні, репродуктивні, відгодівельні із закінченим циклом виробництва (на власній кормовій базі), міжгосподарські об’єднання, які забезпечуються кормами  з господарств цього об’єднання, і великі державні комплекси, які одержують  корми з фондів держави. Крім того, є підсобні господарства, які належать промисловим підприємствам (заводам, фабрикам0.

Племінні свинарські господарства і ферми.  Продуктивність свиней залежить насамперед  від рівня селекційно-племінної роботи, умов  годівлі й утримання тварин.

Племінні  господарства мають  свою специфіку. Розрізняють такі типи їх: племінні заводи, племінні держгоспи, племінні колгоспні і держгоспні свиноферми та племінні репродуктори у великих свинокомплексах із закінченим  циклом виробництвом.

Племінні заводи  працюють над удосконаленням  продуктивних якостей вітчизняних  порід свиней, створенням нових  високопродуктивних ліній кнурів і родин свиноматок і постачають племінний молодняк у племінні держгоспи, свиноферми колгоспів і держгоспів,  а також міжрайонні племоб’єднання.

Племінні держгоспи – це дочірні господарства племзаводів, завданням яких є розмноження високопродуктивних ліній кнурів і родин  свиноматок і постачають племінний молодняк  у племінні держгоспи, свиноферми колгоспів  і держгоспів, а також міжрайонні племоб’єднання.

Племінні держгоспи – це дочірні господарства племзаводів, завданням яких є  розмноження високопродуктивних ліній кнурів  і родин свиноматок, створюваних племзаводами. Такі функції  виконують колгоспні  держгоспні племінні свиноферми, забезпечуючи високопродуктивними племінними тваринами товарні господарства і племінні свиноферми ,створені при великих спеціалізованих господарствах із закінченим циклом виробництва,  а також державні міжгосподарські свинокомплекси. Найбільші племінні свиноферми з поголів’ям 600 основних свиноматок мають свинокомплекси із 108-тисячним поголів’ям. Племінні свиноферми з поголів’ям основних свиноматок 400 голів створюють у свинокомплексах із 54-тисячним поголів’ям. Племінні свиноферми із 300 основних свиноматок створюють у господарствах з річним поголів’ям 36 тис., із 200 основних свиноматок – господарствах з середньорічним поголів’ям 24 тис. голів, із 100 основних свиноматок – у господарствах з річним відгодівельним поголів’ям 12 тис. голів.

Завдання племінних свиноферм – забезпечувати  основне стадо свиноматок ремонтними свинками, що походять від високопродуктивних тварин. Тому на всіх племінних свинофермах розводять чистопородних свиней і вся селекційно-племінна робота спрямована на одержання високопродуктивних тварин  з міцною конституцією, придатних для цілорічного утримання в закритих приміщеннях. Щоб запобігти спорідненому розведенню, на свиноферми завозять високопродуктивних кнурів із племзаводів та інших племінних господарств.

У всіх товарних свиногосподарствах, зокрема в свинокомплексах, запроваджують  міжпородне схрещування  свиней, використовуючи для цього не лише зарубіжні, а й вітчизняні породи м’ясного  чи  м’ясо-сального типу.

Спеціалізовані господарства з відгодівлі свиней. З метою забезпечення населення свіжим м’ясом навколо великих міст  і промислових центрів побудовані державні  й кооперативні господарства з відгодівлі свиней з використанням харчових відходів.

молодняк свиней для відгодівлі в ці господарства завозять із спеціалізованих репродуктивних господарств. Одним з перших в Україні спеціалізувався на відгодівлі свиней держгосп “Київський”, розміщений недалеко від м.Києва. Тут щороку відгодовують по 50 тис.свиней.

Харчові відходи в раціоні свиней можуть становити 30% і більше. Раціон доповнюють комбікормами. При правильній організації збирання та завезення харчових відходів  відгодівельні господарства біля великих міст можуть повністю задовольняти потреби міського населення в свинині.

Спеціалізовані репродуктивні господарства почали створювати після організації відгодівельних господарств з метою забезпечення їх молодняком для відгодівлі.

Господарства-репродуктори одержують молодняк, вирощують його до 3-4 місячного віку і продають відгодівельним господарствам на взаємовигідних умовах.

Державні свинокомплекси із закінченим циклом виробництва свинини. Впровадження сучасної прогресивної технології виробництва свинини в нашій країні стало можливим завдяки будівництву великих державних свинокомплексів. Застосування промислової технології з механізацією і автоматизацією усіх виробничих процесів, запровадження 8-годинного робочого дня дало змогу підвищити продуктивність праці і значно скоротити кількість робітників на свинокомплексах. Завдяки згодовуванню повноцінного комбікорму зменшилися його витрати на виробництво продукції.

Державні свинокомплекси поділяють  на великі, де виробляють 12-14 тис.т. і такі, які виробляють 3-4 тис.т. свинини. Є також  свинокомплекси, де відгодовують по 12 і 6 тис.голів свиней на рік (таб. 7). Державні свинокомплекси не мають  своїх земельних угідь для вирощування кормових культур  і виробництва  власних кормів. Необхідні корми  вони  одержують із фондів держави.

Колгоспні  і міжгосподарські свинокомплекси будують за рахунок колгоспів або господарств, що входять у міжгосподарські організації. В них використовують корми   власного виробництва. Найбільші  колгоспні або міжгосподарські свинокомплекси відгодовують по 36-40тис. голів свиней і виробляють 4-6тис.т. свинини за рік.

Колгоспні і держгоспні, а також міжгосподарські свинокомплекси не повністю забезпечуються повноцінними комбікормами. Зумовлено це здебільшого низькою  врожайністю кормових культур, особливо зернових (ячменю, кукурудзи, вівса та ін) і бобових (гороху, вики, сої і кормового люпину).

Неспеціалізовані свинарські господарства із закінченим  циклом виробництва. Крім  спеціалізованих свинарських господарств (свинокомплексів, відгодівельних і  племінних господарств), у нашій країні багато колгоспних свиноферм із закінченим циклом виробництва. Розміри їх залежать від площі ріллі в господарстві, а також від його виробничого напряму. Великі багатогалузеві колгоспи й держгоспи мають свиноферми, завданням яких є виробництво свинини. Розміри цих свиноферм визначаються плановим завданням господарства на виробництво свинини.

Колгоспи, держгоспи, міжгосподарські підприємства планують виробництво свинини на 100 га ріллі, державні свинокомплекси – на одну свиноматку, а також  на кожну голову свиней, що були на початок року. Для виробництва 100 ц свинини на 100 га ріллі господарству треба мати більш як 4 основні і 4 перевірювані свиноматки від однієї основної свиноматки  - відгодовувати не менш як 18, а від перевірюваної – не менш як 8 підсвинків за рік або від 4 основних – 72, а від 4 перевірюваних – 32, тобто всього 104 підсвинки. Відгодувавши їх до м’ясних кондицій при середній живій масі кожного 115кг, виробляють 110ц свинини з розрахунку на 110га ріллі, а з урахуванням відгодівлі вибракуваних однієї основної і трьох перевірюваних маток – 118ц.

Отже, для господарства, яке має, наприклад, 3000га орної землі, треба мати по 120 основних і перевірюваних свиноматок ,що при інтенсивному використання їх  дасть змогу виробляти 100 і більше центнерів свинини на кожні 100га ріллі. При отриманні від кожної свиноматки 22 і від перевірюваної 8 поросят за рік господарству на 100га ріллі потрібно мати по три основні й перевірювані свиноматки.

Інтенсивне використання основних свиноматок з підвищеним збереженням приплоду  дає змогу виробляти 117-120ц свинини на 100га ріллі при наявності в господарстві не по 120 основних  і перевірюваних маток, а по 90, що забезпечує зменшення витрат кормів на 108 кормових одиниць. За даними Полтавського інституту свинарства, потреба в кормах дорослої свиноматки становить 1,8т кормових одиниць на рік.

У багатогалузевих господарствах  займаються розведенням кількох видів сільськогосподарських тварин, які по-різному використовують концентровані корми. Наприклад, колгосп чи держгосп, що має не менш як 5000га орної землі і молочну ферму на 1000 корів з річним надоєм молока 4000кг на фуражну корову, може мати  свиноферму з 260 основними свиноматками і виробляти 500т свинини за рік. Багато концкормів витрачають  на птахофермах яйцевого чи м’ясного напряму. При  внутрішньогосподарській спеціалізації колгоспні  спеціалізовані ферми забезпечуються концкормами, виробленими у  власному господарстві. Тому розміри ферм і кількість вироблюваної продукції треба розраховувати ,виходячи з можливостей господарства забезпечувати тварин кормами. Так само,  як і в промислових свинокомплексах, на свинофермах слід застосовувати прогресивну технологію.

Дрібні свиноферми у спеціалізованих колгоспах і держгоспах. Наявність у господарстві великих спеціалізованих ферм, наприклад, з вирощування молодняку, виробництва яловичини, яєць чи м’яса птиці, через нестачу кормів не дає змоги мати велику свиноферму. Тому в  таких господарствах створюють невеликі свиноферми з 25-50 свиноматками. На таких невеликих свинофермах отримують поросят для забезпечення потреб своїх робітників, відгодовують необхідну кількість підсвинків для громадського харчування, а також для виконання державних замовлень. Незважаючи на невеликі розміри, такі свиноферми мають бути рентабельними, що досягається завдяки інтенсивному використанню свиноматки, тобто отриманню від неї  двох опоросів за рік з вирощуванням не менш як 18 поросят.

Селянське (фермерське) господарство. Це нині  досить поширена форма підприємництва в Україні. Законом України “Про селянське (фермерське) господарство” передбачається надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею не більш як 50 га сільськогосподарських угідь і 100 га всього земель. При  такій площі сільськогосподарських угідь у фермерському  господарстві, яке займається виробництвом свинини, має бути  21 основна і 6 перевірюваних  свиноматок, щоб  галузь була рентабельною і раціонально використовувалась робоча сила. Від кожної матки за  рік необхідно мати по 24 поросяти (18 від основної  і 6 від перевірюваної), тобто всього 414 голів за рік середньою живою масою кожної  у 2-місячному віці 18 кг. Період вирощування і відгодівлі свиней до живої маси 100 кг становить 7,5 місяця, середньодобовий приріст молодняку віком від 2 до 4 місяців – 350г, а від 4 до 7,5 місяця – 550г. За рік господарства мають виробляти й реалізувати по 400ц живої маси свиней, або по 800ц з розрахунку на 100га сільськогосподарських угідь.