неділю, 12 березня 2017 р.

ТЕМА №12. Потокова технологія виробництва свинини.



Основні принципи ведення галузі на промисловій основі.

Потокова технологія у свинарстві дає змогу при мінімальних капітальних вкладеннях збільшити обсяг виробництва продукції, підвищити продуктивність і поліпшити умови праці виробничників. На фермах за такої технології виробництва створюються найбільш сприятливі умови для підвищення ефективності  використання приміщень, машин та механізмів, трудових і матеріальних ресурсів.
Потоковість виробництва – головна ознака промислової  технології в тваринництві, при якій підприємство випускає продукцію ритмічно, через рівні проміжки часу, партіями заданої величини та якості як за встановлений період, так і за рік  у цілому.
На сучасному етапі ведення свинарства та на перспективу спеціалізація і концентрація є  основним шляхом збільшення й здешевлення виробництва свинини.
Нині в свинарстві склались в основному такі типи господарств: великі комплекси з державним забезпеченням кормами; спеціалізовані господарства із  закінченим виробничим циклом на кормах власного господарства; господарства-репродуктори, в яких утримається маточне поголів'я  для відтворення молодняка з метою реалізації його іншим господарствам; спецгоспи, що на кооперативних засадах тільки відгодовують закуплений молодняк;  міжколгоспні комплекси із закінченим циклом виробництва при забезпеченні кормами на кооперативних засадах. Свинарські ферми і комплекси промислового типу – це великі спеціалізовані підприємства, у яких виробництво свинини грунтується на застосуванні сучасної промислової технології, яка забезпечує масовий випуск однорідної продукції високої якості при мінімальних затратах праці, кормів та інших матеріальних засобів. Потокове виробництво свинини грунтується на цеховому принципі утримання свиней в різних фізіологічних станах, в різних цехах (приміщеннях). Така технологія дає змогу інтенсивно використовувати маточне стадо, приміщення і обладнання, збільшити вихід поросят з одного станко-місця свинарника-маточника удвоє, забезпечує масовий випуск однорідної продукції високої якості при мінімальних затратах праці, кормів та інших матеріальних засобів і в цілому підвищити рентабельність галузі.

При потоково-цеховій системі виробництва свинини виділяють чотири цехи:
1.              Цех холостих свиноматок,
   та першої і другої половини  поросності.

Групу холостих свиноматок формують за рахунок свиноматок, від яких відняли поросят і які не запліднилися після осіменіння. На свинарських комплексах потужністю  108 і 54 тис. відгодівельних свиней за рік холостих свиноматок утримують в індивідуальних станках, на комплексах з меншим обсягом виробництва – частіше в групових по 10-12 голів. На деяких промислових комплексах застосовують прив’язне утримання свиноматок. Умовно поросні свиноматки до 32-го дня поросності на комплексах на 108 і 54 тис. відгодівельних свиней за рік утримують в індивідуальних станках, а з 33-го дня – в групових. Норма площі станка на холосту і поросну свиноматку в товарних господарствах досягає 1,9 м2 , в племінних – 2,0 м2  при глибині станка до 3,5 м.
Станки обладнують годівницями шириною по верху на рівні переднього бортика 50 см, по низу при прямокутному  і трапецієподібному – 50 см, висота переднього бортика – 25, фронт годівлі – 45 см. З боків біля свинарника обладнують вигули для холостих і поросних свиноматок з розрахунку 5 м2 на голову.
При утриманні на підстилці необхідно планувати 200 кг соломи на одну голову за рік. Норми потреби води на одну голову за добу 25 л, в тому числі 12 – для напування і 7 л для миття годівниць та прибирання приміщення. Вихід гною від свиноматок за добу становить 18 кг ( 9 кг калу + 8 кг сечі + 1 кг підстилки).
У свинарниках для холостих і поросних свиноматок оптимальними є температура повітря в межах 13-19 0 С та відносна вологість 40-75%.
Свиноматки холості і поросні повинні щоденно мати прогулянки на вигульних майданчиках, а в теплу пору року їх необхідно утримувати в літніх таборах з використанням пасовища. На великих свинарських фабриках планують безвигульне утримання свиноматок. В цьому цеху займаються відтворенням стада, виявляють свиноматок в охоті, осіменяють їх і після цього утримукють в індивідуальних станках протягом 2-х, 3-х днів. Перші 30 – 33 дні свиноматки вважаються умовно-поросними. За цей час виявляються не заплідненими від 20 до 30% маток. Їх відправляють на повторне осіменіння, або вибраковують. Холостих та умовно-поросних першої і другої половини поросності утримують в станках по 10 – 12 голів. Кнурів утримують індивідуально, або групами по 2-3 голови. Площа станка на одну голову 7м2, температура приміщення – на рівні 17-18ºС, відносна вологість повітря 65-75%.

2. Цех опоросу, підсисних свиноматок та поросят-сисунів.

У практиці свинарства застосовують вигульне та безвигульне утримання підсисних свиноматок з поросятами. Вигульне утримання поширене, як правило, на невеликих свинофермах колективних підприємств і держгоспів, а також у племінних і репродукторних господарствах. Для цього влаштовують літні табори або виділяють біля ферми площі, засіяні кормовими культурами. На великих фермах і свинарських комплексах підсисних свиноматок з поросятами до відлучення утримують у індивідуальних станках безвигульно: в зв’язку з трудомісткістю вигульне утримання менш ефективне.
Для одержання здорових поросят свиноматок починають готувати до опоросу на четвертому місяці поросності. В останній місяць поросності поросята швидко ростуть в утробі матері, тому їх здоров’я при народженні значною мірою залежить від правильного утримання і годівлі свиноматок у цей період. Поросних свиноматок переводять у спеціальні приміщення за 3-10 днів до опоросу для звикання до нового місця. За цей час можна підготувати свиноматку до опоросу, враховуючи її індивідуальні особливості.
На промислових фермах і комплексах для опоросу використовують станки різного типу. За будовою вони поділяються на два типи – фіксованим і вільним утриманням свиноматок.

Розміри станків для фіксованого утримання свиноматок і вирощування поросят-сисунів
Показники
СОІЛ -2
ССІ-2
„Крюків-ський
„Діаго-нале-вий”
„Роз-паш-ний”
Для пле-мінних ферм
Для товарних ферм
Габарити станка, см:






довжина
250
220
360
270
220
250
ширина
300
256
200
200
300
300
У тому числі відді-лення для поросят, см:






довжина
250
220
200
270
220
250
ширина
230
186
133
110
100
235
Площа станка- всього, м2
7,5
5,63
7,2
5,4
6,6
7,5
У тому числі для:






свиноматки
1,75
1,75
1,34
1,44
1,70
1,62
поросят
5,75
3,88
2,66
3,96
4,90
5,88

Площа станків для спільного утримання свиноматок і поросят-сисунів залежить від строків відлучення поросят (таблиця). При відлученні поросят у 60-денному віці станки повинні мати площу – 7,0-7,5 м2, у 30 – 35-денному – 5,0-5,5, а при дуже ранньому відлученні, у 4-10-денному віці – до 3,0-3,8 м2.
У промисловому свинарстві для фіксованого утримання підсисних свиноматок використовують станки типу ССІ-2, „Крюківський”, „Розпашний” та „Діагоналевий”. Станок СОІЛ-2 має ряд переваг перед іншими. Так, при його використанні значно поліпшуються гігієнічні  умови утримання поросят за рахунок влаштування зони відпочинку, ізольованої від зони годівлі. Для роздавання вологих мішанок у годівниці можна використовувати мобільні кормороздавачі РС-5А, КС-1,5, а при годівлі свиней сухими кормами – стаціонарні кормороздавачі РС-5А, КС-0,4, КС-1,5. Конструкція станка СОІЛ -2 допускає застосування різних технологічних прийомів фіксованого або вільного утримання свиноматок, годівлі у станках або „їдальнях”, годівлі поросят сухими чи рідкими кормами.
Станок ССІ-2 (за типом станка італійської фірми „Джі-ей-жді”) конструкції колишнього ВНДІМТ має один фронт обслуговування. Станками цього типу вже обладнані приміщення свинарських комплексів потужністю 108 тис. відгодівельних свиней за рік.

Для промислових свинарських комплексів по вирощуванню і відгодівлі 12 і 24 тис. свиней за рік промисловість серійно випускає комплект станкового обладнання  ОСМ-120. Загальні розміри станка, см:  довжина – 317, ширина – 200. Розміри бокса для фіксованого утримання  свиноматки при опоросі: довжина – 180 см, ширина – 60 см, площа – 1,1 м2.

Технологічний процес утримання тварин у цих станках передбачає відлучення поросят у 30-денному віці. Свиноматок після відлучення поросят переводять у свинарник для холостих тварин, а поросята залишаються в тих же станках до досягнення 90-денного віку і маси 38 кг, тобто до постановки на відгодівлю. При такій технології вирощування відпадає необхідність у спорудженні спеціальних приміщень для дорощування поросят. За нормами технологічного проектування  ОНТП-2-85,  у товарних господарствах площа станка на одну свиноматку  з поросятами підсисного періоду (до двох місяців) повинна становити 6,5 м2, при ранньому відлученні  (у 26 – 35 денному віці) – від 3,6 до 6,0, у племінних господарствах – 7,5 м2. Норма площі вигулів на одну підсисну свиноматку досягає 10 м2.

Рівень годівлі підсисних свиноматок визначають з урахуванням їх фізіологічного стану, молочної продуктивності та кількості поросят на відгодівлі. Залежно від розвитку кормової бази і особливостей технології виробництва годівля свиноматок може базуватися на використанні концкормів або включенні в раціони, поряд з концентрованими, соковитих і грубих кормів.

Згідно зі схемою, перший день свиноматку не годують. З другого дгя дають зволожений комбікорм, кількість якого послідовно збільшують і до 10-го дня  лактації доводять до норми. У день відлучення поросят свиноматок не годують. При розрахунках потреби кормів для підсисних свиноматок з поросятами можна користуватися збільшеними показниками, ц кормових одиниць: концкорми – 17,5; соковиті – 1,6; молоко, молочні відвійки – 1,5; трав’яне борошно – 1,2; зелені – 2,1; усього -23,9.

При технологічному проектуванні  згідно з ОНТН-2-85 кількість різних кормів  планують залежно від рівня концкормів у раціоні.

ОРІЄНТОВНІ НОРМИ ГОДІВЛІ Й ДОБОВІ РАЦІОНИ ДЛЯ
ПІДСИСНИХ СВИНОМАТОК*

Питома вага концкор-
мів
Період
 року
Всього, корм.
од. на
 1 гол
за добу
У тому числі по видах кормів
концкорми
Корене-бульбо-плоди, комбі-силос
Трав’яне
Борошно
Молочні
відвійки
Трава
усього
В т.ч.цінні білкові корми
35
Зимовий
6,8
4,50
3,75
1,06
1,0
1,6
5,0
0,37
0,6
0,33
2,5
-
Літній
6,8

5,08
4,3
0,43
0,4
-
-
0,33
2,5
1,36
8,0
80
Зимовий
6,8
4,57
3,8
1,07
1,0
1,52
8,0
0,37
0,6
0,33
2,5
-
Літній
6,8

5,47
4,5
0,89
0,8
-
-
0,33
2,5
1,02
6,0
93
Зимовий
6,8
5,06
4,2
0,87
0,8
1,02
3,4
0,37
0,6
0,33
2,5
-
Літній
6,8

5,81
4,95
0,87
0,8
-
-
0,33
2,5
0,65
3,8

* Чисельник – загальна поживність корму, корм. од.; знаменник – кількість корму в натурі, кг.
При годівлі підсисних свиноматок  необхідно враховувати, що у молозивний період (сім-вісім днів після опоросу) визначним фактором є стан молочної залози свиноматки і тому схеми годівлі слід застосовувати із врахуванням індивідуальних особливостей свиноматки. Приміщення ділять на секції по 30-60 свиноматок в кожній. Опорос проходить залежно від ритму (1, 2, 7, 14 днів) Температура приміщення 18 - 20ºС, вологість 65 – 70%, інтенсивність освітлення 70 – 100 лк. Після відлучення поросят маток переводять в цех для осіменіння, поросят через 7-10 днів переводять в цех дорощування.
ГОДІВЛЯ  ТА  УТРИМАННЯ  ПОРОСЯТ-СИСУНІВ

Вирощування поросят до 2-місячного віку є найбільш відповідальним періодом при вирощуванні молодняка. На промислових комплексах сектор комплектують за рахунок свиноматок, запліднених протягом короткого проміжку часу, і тому опорос відбувається протягом трьох-семи днів. Під час опоросу в приміщенні підтримують температуру в межах 18-22 0С. Для створення нормального мікроклімату у відділенні для поросят за добу до опоросу включають лампи інфрачервоного опромінювання для підігрівання підлоги та інших ділянок станка.
За поведінкою свиноматки можна визначити час майбутнього опоросу. За 1,5-2,0 доби до опоросу тварина починеє непокоїтися, вим’я у неї припухає, соски  збільшуються й червоніють. За добу до опоросу, а інколи й раніше, з сосків при надавлюванні виділяється молозиво. За 2-5 год до опоросу свиноматка трохи заспокоюється, часто лягає і встає. Потуги при нормальному опросі повторюються через кожні 5-20 хв. Опороси у більшості випадків відбуваються вночі і тривають 2-4, а у деяких випадках – до 6-7 год. при опоросі черговий оператор укорочує пуповину, дезинфікує її, обтирає порося від слизу, скушує щипцями верхівки іклів, обрізує хвости, підсаджує поросят до свиноматки і розприділяє їх по сосках. Після опоросу оператор ретельно очищає станок і видаляє послід. Він стежить за мікрокліматом приміщення і залежно від температури й вологості повітря регулює роботу вентиляційно-опалювальних установок. Потрапляючи під інфрачервоний опромінювач при температурі повітря 26-300С, поросята обігріваються, обсушуються і після цього починають ссати молозиво. Якщо поросят в гнізді більше, ніж функціонуючих сосків у матері, то зайвих поросят слід перевести до іншої свиноматки. Підсаджувати поросят доцільніше не раніше, ніж на другу-третю добу після народження, оскільки вони повинні одержати молозиво матері. Щоб свиноматка прийняла чужих поросят, їх обтирають молоком матері-годувальниці або слабким розчином креоліну.
З першого дня життя поросята повинні мати вільний доступ до води. Для нормального фізіологічного стану, росту й розвитку поросят важливе значення мають мінеральні речовини. З розрахунку на 1 корм. од. поросятам потрібно 7-8 г кальцію, 5-6-фосфору, 3 г кухонної солі, 100 мг заліза, 10-міді, 40-марганцю, 50-цинку, 0,2 мг йоду. За добу порося повинно одержати 7-10 мг заліза. З молоком матері воно одержує менше 1 мг, і вже до п’ятого-шостого дня поросята відчувають нестачу солей заліза, що може призвести до захворювання на аліментарну анемію, при якій порушуються обмінні функції в організмі поросят, які спричиняють відставання в рості, зниження стійкості проти різних захворювань, а інколи й загибель. Для поповнення нестачі солі заліза поросятам у 2-3 денному, а потім повторно у 12-15-денному віці вводять фероглюкін (або феродекс) чи згодовують гліцерофосфат заліза, солі сірчанокислого заліза.
У 5-6-денному віці у поросят прорізуються зуби, з’являється потреба жувати та виробляється інстинкт до відшукування корму. В цей період їх необхідно підгодовувати підсмаженим зерном  ячменю.
Визначаючим успіх фактором при вирощуванні молодняка є забезпечення раціону поросят легкозасвоюваним протеїном, у тому числі білком тваринного походження. З цією метою поросят привчають до незбираного молока з 8-9-денного, а поросят маломолочних свиноматок – з 6-7-денного віку. Кращі результати одержують від використання ацидофільного молока, яке запобігає появі шлунково-кишкових захворювань та стимулює розвиток травного каналу.  Орієнтовна схема годівлі поросят наведена у таблиці.
Схема підгодівлі поросят, г

Корми
Вік, днів
6-10
11-20
21-30
31-40
41-50
51-60
Незбиране молоко
50
150
400
300
150
-
Молочні відвійки
-
-
150
350
450
700
Зерно підсмажене
25
50
50
50
100
100
Суміш концкор-мів
50
50
200
200
300
550
Буряки, морква
-
20
30
50
100
200-300
Трав’яне  борош-но
-
10
20
30
50
100-200
Сіль кухонна
2
3
4
4
5
10
Крейда, кісткове борошно
3
3
5
5
10
15

На великих свинарських комбінатах поросят підгодовують спеціальним передстартерним комбікормом марки СК-11 – СК-15, 100 кг якого змішують із 5 кг біовіту, 10 кг сухого молока та 1,5 л риб’ячого жиру. Компоненти ретельно перемішують до одержання однорідної маси і суміш протирають через сито. Інгредієнтами комбікорму-передстартеру є, %: ячмінь лущений підсмажений – 48,0-50,3 ; висівки пшеничні (розмір часток не більше 1,25 мм) – до 10; шрот соєвий – 6,0-13,3; шрот льняний – до 2,2; молоко сухе знежирене-10-21; цукор-2,4-5,0; трав’яне борошно-до 1; кормові дріжджі-1,5-3,5; борошно рибне-4,0-4,5; борошно кісткове - до 1,5; жир трваринний стабілізований – 2,0-3,5; лецитин-0,5; дикальційфосфат - до 1,3; крейда-0,5-1,0; сіль кухонна-0,4; премікс КС-3 – 0,5-1,0. У 1 кг комбікорму міститься: кормових одиниць – 1,04-1,06; сирого протеїну – 201-220г; сирого жиру 42-56; сирої клітковини – 26-32 г.
Перед відлученням поросят до кормової суміші додають антистресовий препарат  ніфулін – 0,5 кг на 60 кг суміші.
Кормову базу для вирощування поросят проектують за нормами технологічного проектування (ОНТП-2-85), яке враховує рівень концентрованих кормів при виробництві сировини (таблиця).

Орієнтовні норми годівлі та добові раціони для поросят до 2-х місячного віку *

Питома вага концкор-мів, %
Період
Усього к.од. на 1 голову за добу
У тому числі по видах кормів, корм. од./кг
Концкорми




Усього
В т.ч. цінні білкові корми
Корене-бульбо-плоди, комбі-силос
Молоко
Молочні відвійки
Трава
65
Зимовий
0,5
0,406
0,344
0,026
0,025
0,032
0,100
0,018
0,060
0,044
0,340
-
Літній
0,5
0,421
0,344
0,026
0,025
-
0,018
0,060
0,044
0,340
0,017
0,100
80
Зимовий
0,5
0,419
0,344
0,026
0,025
0,019
0,100
0,018
0,060
0,044
0,340
-
Літній
0,5
0,421
0,344
0,026
0,025
-
0,018
0,060
0,044
0,340
0,017
0,100
93
Зимовий
0,5
0,408
0,344
0,026
0,025
0,030
0,100
0,018
0,060
0,044
0,340
-
Літній
0,5
0,421
0,344
0,026
0,025
-
0,018
0,060
0,044
0,340
0,017
0,100

* чисельник – загальна поживність корму, к.од; знаменник – кількість корму в натурі, кг.


У практиці свинарства  поросят від свиноматок відлучають у період від 20-денного до 60-денного віку. Мета раннього відлучення більш інтенсивно використовувати маточне поголів’я і виробничі площі свинарників. Відлучення поросят від свиноматок необхідно узгоджувати з рівнем годівлі свиноматок. Щоб знизити рівень молокоутворення, за чотири-п’ять днів до відлучення свиноматкам зменшують раціон, а напередодні відлучення – зменшують його наполовину.
В останні дні підсосу скорочують кількість підпускань поросят до свиноматки, тому молодняк повинен краще поїдати корми. На промислових комплексах, де використовують станки типу ССІ-2, свиноматку більшу частину часу утримують у відділенні для годівлі, що сприятливо впливає на поведінку поросят та поїданість кормів. На невеликих спеціалізованих свинарських комплексах для профілактики стресових явищ після видалення свиноматки зі станка поросят залишають в тих же станках протягом 10-15 днів. На комплексах потужністю 108 тис. відгодівельних свиней за рік поросят від свиноматок  відлучають у 26-денному віці. У день відлучення свиноматок виганяють зі станків о 8 год, миють, дезинфікують і переганяють на першу дільницю. Із 10-ї год починають переводити поросят на дільницю дорощування. Всіх нормально розвинених поросят зважують і випускають на кормово-гнойові майданчики станків, а потім групують і переводять до галереї на дільницю дорощування. Поросят, які відстають у рості, збирають з усіх станків, зважують і перевозять у спеціалізований сектор по відновленню інтенсивності росту молодняка.

     3. Цех дорощування молодняку.

ГОДІВЛЯ ТА УТРИМАННЯ ПІДСВИНКІВ НА ДОРОЩУВАННІ

Після відлучення формують групи за статтю і розвитком. Залежно від прийнятої в господарстві технології відлучених утримують погніздно (8-10 голів) або групами по 20-25 тварин. Практикується утримання молодняка в станках на підлозі і ярусне утримання в кліткових батареях. При утриманні на підлозі невеликими групами виділяють 0,4 м2 площі на одну голову, при клітковому – 0,13-1,20 м2 .
Кількість тварин у групі, їх вік та жива маса істотно впливають на наступну продуктивність. Встановлена зворотна залежність між енергією росту та кількістю поросят у групі. Із збільшенням поголів’я у групі знижуються середньодобові прирости і збільшуються витрати корму. Суттєве значення також мають фронт годівлі і щільність розміщення молодняка. За нормами технологічного проектування (ОНТП-2-85), гранична кількість тварин у груповому станку 25 голів при нормі площі станка 0,3 м2 та фронті годівлі 20 см на одну голову.
Підлога лігва може бути з цегли, керамзитобетону та інших матеріалів з низькою тепловіддачею. В ярусних кліткових батереях поросята знаходяться на суцільній решітчастій підлозі з оцинкованого заліза.
Оскільки молодняк після відлучення часто простуджується, температуру повітря в приміщенні підтримують у межах 22-24 0 С, відносну вологість – 60-75%.
Повітрообмін у приміщенні регулюють з розрахунку на надходження в холодний та перехідний періоди року 30 м3 повітря за 1 год, а в теплу пору – не більше 60 м3 . швидкість повітря в приміщенні не повинна перевищувати 0,2 та 0,6 м\с.
Годівлю молодняка слід організовувати так, щоб до кінця дорощування середньодобовий приріст досягав 400-500 г. Для забезпечення інтенсивного приросту молодняка раціони повинні бути збалансованими за загальною поживністю, амінокислотами, макро- та мікроелементами, вітамінами. Залежно від живої маси і віку в складі раціону повинно бути 2,2 – 2,6 корм. од. з розрахунку  120-130 г перетравного протеїну на 1 кормову одиницю. У раціон молодняка включають концентровані, соковиті корми і корми тваринного походження. Приміщення цього цеху ділять на секції утримання окремими групами. Тривалість цикла для комплектування груп – до 30 днів. Перебувають в цьому цеху від 60 до 80 днів. Для спецгоспів – 40-50 днів. При досягненні живої маси 35 – 40 кг, молодняк переводять в цех відгодівлі.

4. Цех відгодівлі.

ТЕХНОЛОГІЯ  ВІДГОДІВЛІ  СВИНЕЙ

Свиней відгодовують до м’ясних, беконних та жирних кондицій. М’ясна відгодівля – основний вид відгодівлі молодняка свиней. Спеціалізовані свинарські господарства реалізують  державі приблизно 70-72% свиней м’ясної кондиції. В туші свиней, відгодованих на м’ясо, міститься в середньому 10-12 % білка, 50-55-жиру, 35-39 % води. Енергетична цінність 1 кг такого м’яса рівна 3500-5000 кал. Свині, відгодовані до м’ясних кондицій, характеризуються подовженим тулубом, задовільно виповненими лопатками і окороками при товщині шпику 1,5-4,0 см.
Беконну відгодівлю здійснюють за спеціально розробленою програмою, яка забезпечує одержання в 6-8-місячному віці підсвинків живою масою 80-105 кг з твердим і напівтвердим шпиком в тушах товщиною від 1,5 до 3,5 см. Форма тулуба таких тварин повинна бути округлою, спина довгою з незначною опуклістю, тулуб без перехвату за лопатками, шкіра тонка, без травматичних пошкоджень. Для беконної відгодівлі звичайно використовують молодняк  свиней білих порід (ландрас, велика біла, українська степова біла) або молодняк, одержаний в результаті гібридизації.
Для відгодівлі до жирних кондицій використовують в основному вибракуваних дорослих кнурів і свиноматок. Жирні свині характеризуються округлими формами тулуба, широкою спиною, добре розвиненими й округлими лопатками та окороками, товщиною шпику вище 4 см. Оскільки основна мета відгодівлі полягає в нагромадженні в тілі тварин великої кількості жиру, то їм згодовують в основному корми, багаті на вуглеводи. При відгодівлі свиней до жирних кондицій з розрахунку на 1 кормову одиницю їх раціону повинно припадати не більше 69-70 г перетравного протеїну.
Утримують відгодівельне поголів’я безвигульно, групами по 20-25 голів у станку  або погніздно по 8-12 голів. Утримання в одному станку 20-25 підсвинків відноситься до малогрупового, а більше 25 – до великогрупового. Порівняно з великогруповою малогрупова відгодівля дає можливість підвищити середньодобовий приріст живої маси підсвинків і окупність кормів продукцією відповідно до 7 та 10%.
У практиці свинарства застосовують три системи утримання вирощуваного і відгодівельного молодняка – одностадійна, двостадійна і тристадійна. Для одностадійної системи характерне утримання поросят від народження до реалізації на м’ясо в тому ж станку, де був проведений опорос. При двостадійній системі гніздо поросят від народження до передачі на відгодівлю знаходиться в одному станку, а потім у секторі відгодівлі поросят утримують або погніздно, або в групових станках більшого розміру. При тристадійній системі поросят спочатку вирощують в свинарнаках-маточниках, потім у приміщеннях для дорощування, а відгодовують – у свинарниках-відгодівельниках. Тристадійна система утримання найбільш поширена. Вона дає можливість мати спеціалізовані приміщення для різних вікових груп молодняка, спеціалізувати працю обслуговуючого персоналу, найбільш раціонально використовувати площі виробничих приміщень. Недоліки цієї системи полягають в тому, що в процесі переміщень з дільниці на дільницю тварини піддаються дії багатьох стресових факторів, що негативно впливає на їхню продуктивність. Одностадійна та двостадійна системи утримання молодняка меншою мірою спричиняють технологічні стреси тварин.
При відгодівлі свиней застосовують три типи годівлі: зерновий, зерново-коренеплідний, зерново-картопляний. На великих свинарських підприємствах основним кормом є, як правило, комбікорм, який має в своєму складі 82-84% зернових кормів, 6-шротів, 3 – 4- трав’яного борошна, 2-3-борошна із нехарчової риби, до 1,5 – м”ясо-кісткового борошна, до 1,5-кормових дріжджів, 0,5-0,7 –мінеральної підкормки, 0-4 – меляси, 1,0% преміксу КС 4-6. У 1 кг такого комбікорму міститься: 1,0-1,17 корм. од., 135-155 г сирого протеїну, 28-29 г сирого жиру, 44-55 г сирої клітковини. В невеликих спеціалізованих господарствах, на фермах колективних господарств використовують комбікорми, виготовлені на міжгосподарських комбікормових заводах із зернових компонентів господарств-постачальників та із кормових добавок.
Корми згодовують свиням в сухому, вологому або рідкому вигляді. Кращі результати одержують при згодовуванні корму вологістю 65-75 %.
На свинарських підприємствах потужністю 108 тис. свиней їх відгодовують відповідно до кормової програми.


Вік, днів
Маса, кг
К-сть днів відго-дівлі
Марка комбі-корму
Середньо добовий приріст
Добовий раціон, кг
Витрати корму на 1 кг при-росту, кг
106-117
38,0-44,9
12
СК-26
575
1,650
2,87
118-129
44,9-52,0
12
СК-26
591
1,750
2,86
130-141
52,0-59,3
12
СК-26
608
2,000
3,29
142-153
59,3-66,7
12
СК-26
620
2,150
3,46
154-165
66,7-74,3
12
СК-31
629
2,250
3,58
166-177
74,3-82,0
12
СК-31
645
2,350
3,64
178-189
82,0-89,9
12
СК-31
658
2,550
3,87
190-201
89,9-98,0
12
СК-31
675
2,850
4,82
202-213
98,0-106,4
12
СК-31
956
3,200
4,60
214-222
106,4-112,0
8
СК-36
700
3,375
4,82


При плануванні кормових засобів для поголів’я свиней, яке відгодовують, можна використовувати залежно від розміру середньодобового приросту нормативи, наведені в таблиці:


Орієнтовна витрата кормів на одну голову на відгодівлі, ц кормових одиниць

Вид корму
Середньодобовий приріст, г
400
500
600
За період
За рік
За період
За рік
За період
За рік
Концкорми
4,31
8,98
3,70
9,37
3,16
3,87
Соковиті
0,37
0,77
0,32
0,82
0,27
0,85
Зелені
0,37
0,78
0,32
0,84
0,27
0,85
Молочні відвійки
0,20
0,42
0,17
0,46
0,15
0,47
Всього
5,25
10,95
4,51
11,86
3,85
12,04

        Поголів’я свиней на відгодівлі утримують по 20 – 25 голів у станку, площа станка 0,8 – 1м2 на голову, фронт годівлі 0,30 – 0,35 погонних метрів, температура приміщення 17 - 18ºС, відносна вологість 70-80%, рух повітря 0,2м∕с, тривалість періоду відгодівлі для комплексів 116-120 днів, для спецгоспів 150-170 днів. Реалізація свиней проводиться при досягненні живої маси від 100 до 120 кг.

ЗООТЕХНІЧНИЙ ОБЛІК І ЗВІТНІСТЬ 
У ТОВАРНИХ ГОСПОДАРСТВАХ

Організація великих неплемінних ферм і комплексів зумовлює зміну традиційної форми промислового обліку і оперативної звітності. Велике виробництво потребує чіткої організації праці і своєчасної інформації про технологічні процеси. На промислових фермах і підприємствах вся виробнича інформація надходить в економічний відділ, де щомісяця аналізується діяльність за всіма показниками, а в кінці року по них готується зведений звіт.
Для великих свинарських комплексів, які відрізняються від племінних господарств кількістю поголів’я, інтенсивністю використання свиноматок, поточністю виробничих процесів, прийняті такі основні форми зоотехнічного обліку: „Виробнича карта свиноматки” (ф. № 1-св-К), „Виробнича картка кнура” (ф. № 2-св-К); „Журнал оцінки сперми кнурів” (ф. № 3-св-К); „Журнал осіменіння свиней” (ф. № 4-св-К); „Журнал щоденного обліку заплідненості свиномоток” (ф. № 5-св-К), „Журнал обліку свиноматок другої половини поросності” ( ф. № 6-св-К); „Журнал обліку приплоду” (ф. № 7-св-К), „Картка дорощування і відгодівлі молодняка (ф. № 8-св-К); „Журнал обліку поголів’я на дорощенні і відгодівлі” (ф. № 9-св-К);  „Аналіз виконання програми виробництва на свинарському комплексі” (ф. № 10-св-К).
Цех репродукції. Ремонтних свинок, кнурів, які надходять у цех репродукції, кнурів-плідників і основних свиноматок племобліковець нумерує пластмасовими бирками (або будь-яким іншим методом) у встановленому порядку, заповнює „Виробничу картку свиноматки” (ф. № 1-св-К). Сюди записують заводський номер свиноматки, кличку, породу, дату і  місце народження, кличку та номер батька й матері. Виготовлені з міцного паперу картки зберігають у металевих контейнернах (футлярах) над станками; картка повинна бути видна настільки, щоб можна було прочитати інвентарний номер свиноматки (номер бирки). Картку передають разом із свиноматкою по всіх етапах технологічного циклу. Своєчасно заповнені графи форми містять відомості про те, настільки регулярно пороситься свиноматка, який період невиробничого використання, як  змінюється продуктивність з віком, коли і з якої причини вона вибракувана. Через кожні 150-162 дні виробничого циклу свиноматку в день відлучення поросят  вранці  переводять у сектор запліднення. Індивідуальні картки на цих тварин вкладають у контейнери, які навішують на станок; відсутність картки у контейнері свідчить про, що свиноматка тільки надійшла на дільницю по  осіменінню. Племобліковець тим часом переносить записи карток у журнал обліку свиноматок. Цей журнал може бути документом інвентаризації і бонітування свиноматок.
Після першого заповнення в журналі залишають по сім рядків для кожної свиноматки ( з розрахунку, що на комплексі від неї можуть одержати шість-вісім опоросів), а порядковий номер запису по журналу племобліковець проставляє в лівому верхньому куті картки, щоб полегшити пошук рядків для подальших заповнень після чергового виробничого циклу свиноматки.  При втраті картки або номера оператор зобов’язаний терміново повідомити племобліковця для відновлення картки або загубленого номера. Найбільшу кількість документації ведуть у цеху репродукції, де знаходяться кнури-плідники, ремонтні кнурці й свинки, холості свиноматки, свиноматки поросні та пункт штучного осіменіння.
На пункт штучного осіменіння надходять свиноматки після відлучення поросят, незапліднені свиноматки і ремонтні свинки. Тут же знаходяться кнури-плідники. Щоб оператор міг своєчасно виявити тварин в охоті й осіменити їх, кожну свиноматку, яку переводять сюди для осіменіння, утримують в окремому станку, над якими навішують  металевий контейнер для карток обліку. Передню бокову стінку контейнера бажано пофарбувати чорною фарбою. Технік по відбору свиноматок в охоті крейдою пише на стінах контейнера дату народження свиноматки в станок, її номер, час (ранок, вечір) і дату визначення в охоті, оператор по штучному осіменінню робить помітки першого й повторного осіменіння, записує номер кнура-плідника.
Після осіменіння оператор по штучному осіменінню відмічає в картці, яка знаходиться в контейнері, дату осіменіння, порядковий номер по „Журналу запліднення свиней”, номер кнура-плідника. Через три доби свиноматок, яких осіменили, переганяють в інше приміщення і переносять їх картки. Тут свиноматок утримують 32 дні, виявляють холостих і направляють для повторного осіменіння. Тих, що запліднилися, переганяють в інший корпус у групові станки по 11-13 голів.
На пункті штучного осіменіння слід чітко дотримувати режиму статевого використання кнурів-плідників. Завідуючий пунктом складає графік взяття сперми у кнурів-плідників. Інтервал між садками не менше трьох-чотирьох днів ( у колгоспі ім. Фрунзе Бєлгородського району Бєлгородської області в результаті багаторічного спостереження і спеціальних дослідів установили, що при цілодобовому постійному використанні кнурів на комплексі для штучного осіменіння свиноматок самим оптимальним режимом є одна садка у п’ять днів. Це дає можливість одержати від кнура-плідника найбільшу кількість потомства і значно подовжити період його племінного використання). Технік по відбору сперми кожний день робить на графіку помітки про використання кнура. Другий технік  на наступний день, приступаючи до роботи, визначає по графіку, у якого кнура брати сперму. По закінченню роботи технік по штучному осіменінню щоденно  заповнює „Журнал осіменіння свиней”, записує дату осіменіння, номер свиноматки, порядковий номер осіменіння по журналу, дату надходження, дату переведення в інший корпус, дату передачі на опорос, прізвище та ініціали оператора по штучному осіменінню.
У журнал оцінки сперми кнурів заносять дані про всі еякуляти плідника (незалежно від їх якостей), а також про відмови від садки. Журнал заповнюють у день взяття сперми. Технік записує дату взяття кожного еякуляту, дані про його об’єм, концентрацію та резистентність сперміїв, ступінь розрідження. Відомості, що містяться в журналі, цінні не тільки для зоотехніків, а й для лікарів ветеринарної медицини, оскільки погіршення показників сперми може в деяких випадках вказувати на захворювання плідника і причину його вибракування.
Для підвищення індивідуальної відповідальності і матеріального заохочення операторів увесь сектор осіменіння ділять на три зони і за кожною закріплюють техніка по штучному осіменінню. У своїй зоні технік виявляє свиноматок в охоті і зразу ж їх осіменяє. Результати роботи техніків по штучному осіменінню враховують індивідуально, і залежно від цього їм нараховують заробітну плату. Тому завідуючий пунктом по штучному осіменінню кожний день веде облік роботи операторів, контролює їх, оформляє робочий табель. Щомісячно завідуючий пунктом аналізує показники виконання оператором плану осіменіння свиноматок.
Кожний день завідуючий пунктом штучного осіменіння до кінця робочого дня подає у диспетчерську службу такі дані: осемінено свиноматок, всього, з них основних; осемінено свиноматок повторно; осемінено свиноматок три рази і більше. Для вибракування тварин на пункті повинні бути бланки актів на їх переведення або вибракування.
Оперативний зоотехнічний облік на дільниці передбачає оформлення таких основних форм: „Журнал обліку руху свинопоголів’я”, де записи робить начальник дільниці (або оператор по обліку); цей облік допомагає в кінці місяця підсумувати наявність, надходження і вибуття свинопоголів’я; „Журнал щоденних оперативних звітів по свинопоголів’ю”, який заповнює начальник дільниці (оператор по обліку); „Книга про наявність, надходження і витрати кормів”, де записи робить начальник дільниці (оператор по обліку); „Журнал щоденного обліку осіменіння свиноматок”, де записи робить перегонщик або оператор по формуванню стада; „Журнал обліку свиноматок другої половини поросності”, який заповнює оператор по догляду за цими свиноматками або оператор по обліку; „Зведений журнал переведення на опорос”, за допомогою якого складають структуру опоросів. Його веде начальник дільниці (оператор по обліку).
Щомісячно начальник дільниці (цеху) робить аналіз фізіологічного стану і збереження свиноматок, яких закріплюють за оператором, записує відомості у виробничий журнал обліку роботи операторів. До кінця робочого дня щоденно по телефону начальник дільниці (оператор по обліку) повідомляє в диспетчерську службу такі виробничі показники: кнури-плідники, кнурці ремонтні, свиноматки холості, свинки ремонтні, свиноматки умовно поросні, свиноматок: усього, абортувало, загинуло, вибракувано.
За аналогічною схемою можна організовувати облік практично в будь-якому спеціалізованому свинарському господарстві.
На дільниці опоросів і утримання підсисних свиноматок використовують, крім виробничих і станкових карток свиноматки, що заповнюють оператори по обліку, такі форми обліку: оперативний „Журнал зведень, обліку і звітності свинопоголів’я”, який щоденно заповнює начальник дільниці (оператор по обліку); „Журнал обліку приплоду”, „Книга руху свинопоголів’я”; „Журнал обліку роботи кожного оператора”, на підставі даних якого начальник щомісяця аналізує одержання й збереження поросят по групах, які закріплені за операторами; „Журнал обліку надходження і витрат кормів”; бланки обліку; акт на переведення тварин, акт на оприбуткування приплоду, розрахунок визначення приросту, накладна передавання поголів’я на дорощування і в бокс піг-балья.
Оператор, який приймає опорос, веде чорновик. Щоденно в кінці робочого дня начальник дільниці (оператор по обліку) передає по телефону рапорт у диспетчерську службу про наявність важко поросних свиноматок, які опоросилися, підсисних; кількість одержаних поросят; свиноматок, переведених на порування; поросят, переведених на дорощування, у бокс піг-балья, загиблих; загиблих свиноматок, усього поросят; наявність кормів, їх надходження, витрати, залишок.
Цех дорощування. У кожному приміщенні повинен бути бокс піг-балья для дорощування поросят, які відстали в рості. На кожну групу бокса оператор по обліку заповнює картку вирощування, в якій враховує ріст поросят від відлучення до переведення на відгодівлю. Картка передбачає груповий звіт у цілому по секції. Тут вказують дату, кількість голів відповідного віку, масу на початку і в кінці періоду, прізвище оператора, який їх прийняв. На зворотньому боці картки ветеринарні працівники  зазначають усі ветеринарно-санітрані обробки, проведені по даній групі тварин. Чітке заповнення всіх граф дає можливість своєчасно зробити висновок про приріст тварин. Картки повинні бути зроблені з щільного паперу.
Начальник дільниці (оператор по обліку) робить записи в „Журналі зведень по поголів’ю”, „Журналі зведень по витраті кормів”, „Книзі обліку руху свинопоголів’я”.
У боксі піг-балья оператор по обліку веде книгу обліку свинопоголів’я, картки дорощування поросят, які відстали в рості, „Журнал надходження, витрати і залишків кормів”
Начальник дільниці (цеху) робить запис у „Журналі виробничих показників” по операторах, щомісячно підводить підсумки роботи кожного з них.
Цех відгодівлі. В цех відгодівлі поросят переводять із цеху  дорощування, не змішуючи поголів’я з різних станків, а зберігаючи ті групи по 25 голів, у яких їх утримували після відлучення. В одному секторі молодняк знаходиться до реалізаціх на м’ясо при живій масі 105 – 112 кг. У цеху відгодівлі оформляють відповідні документи.
Картку відгодівлі заповнює оператор по обліку при передаванні молодняка на відгодівлю. Тут вказують дату, вік, кількість і сумарну масу підсвинків по станках, які надійшли в цех відгодівлі та які здали на м’ясокомбінат, кількість голів по категоріях, витрати кормів. Картки повинні бути з цупкого паперу.
Начальник цеху (оператор по обліку) веде „Журнал обліку руху свинопоголів’я”, „Журнал зведень по поголів’ю”, „Журнал про наявність , надходження і витрати кормів”, „Журнал обліку виробничих показників кожного оператора”.
Щоденно в диспетчерську службу начальник цеху або оператор по обліку дають такі показники: здано голів, їхня жива маса, середня здавальна маса при відправці на м’ясокомбінат, забито голів, їх жива маса, загинуло голів; є на відгодівлі голів, поставлено на відгодівлю голів, їх жива маса, середня постановочна маса однієї голови, витрати комбікормів, надходження і залишок кормів.
Щорічно за підсумками роботи складають „Аналіз виконання програми виробництва на свинарському комплексі (ф. № 10-св-К) і розробляють його економічний паспорт.
МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ  РУХУ  ПОГОЛІВ’Я
ПРИ ПОТОКОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ СВИНИНИ

При розробці технологічного процесу потокового виробництва свинини важливе значення має визначення показників:
Потужність комплексу – загальне поголів’я свиней, відгодованих на комплексі протягом року.
Крок ритму (циклу) – період, протягом якого відбуваються і потім повторюються окремі процеси виробничого циклу (осіменіння свиноматок, опороси, відлучення поросят, постановка молодняка на дорощування і відгодівлю, реалізація продукції).
Крокова група – поголів’я молодняка або свиноматок, що формують протягом одного кроку ритму. Виділяють такі крокові групи:
1.     Свиноматки, відібрані для осіменіння ( в стані охоти).
2.     Свиноматки умовно поросні (після осіменіння до встановлення поросності).
3.     Свиноматки поросні.
4.     Свиноматки підсисні (в кінці періоду).
5.     Поросята після відлучення на дорощуванні.
6.     Молодняк на відгодівлі.
7.     Дорослі свиноматки на відгодівлі.
8.     Перевірювані свиноматки, яких переводять до основного стада.

Буферна (резервна) група – поголів’я холостих, ремонтних свиноматок і ремонтних свинок після їх вирощування, яке повинне бути постійно на комплексі. Із цієї групи відбирають свиноматок і ремонтних свинок у стані охоти для формування однієї крокової групи.
Репродуктивний  період (у свиноматок) – тривалість поросності, підсисного і холостого періодів. Репродуктивний період змінюють скороченням або подовженням, в основному, підсисного періоду.
Заплідненість свиноматок – відношення кількості запліднених свиноматок до числа тих, що осіменили. Виражають процентами або коефіцієнтом. Від заплідненості і тривалості репродуктивного періоду залежить кількість опоросів на свиноматку за рік ( у середньому по стаду).
Період входження комплексу в повний потік – час від початку до закінчення першого виробничого циклу. При введенні комплексу в експлуатацію відгодованих свиней для здавання на м’ясо немає, усі цехи комплексу заповнюють тваринами. В кінці періоду здають першу групу свиней на м’ясо. З цього часу розпочинається ритмічне виробництво свинини протягом усього періоду роботи комплексу.
Поголів’я свиней у цехах (в обороті) – постійне поголів’я кнурів, свиноматок і молодняка, що нагромаджується, а потім зберігається на стабільному рівні після входження комплексу в повний потік. Його вважають середньодобовим, середньомісячним та середньорічним і враховують при визначенні потреби в кормах, приміщеннях і обслуговуючому персоналі.
Секція станків – кількість станків, що займає одна крокова група свиней. Секція включає індивідуальні або групові станки. Протягом технологічного процесу вона буває вся занята або пуста.
Період перебування крокової групи на потоці – кількість днів, протягом яких крокова група займає секцію станків.
Санітарний період – кількість днів, необхідних для прибирання і дезинфекції станків після їх звільнення.

МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ КОМПЛЕКСУ.

Практика показала, що основним типом спецгоспів є господарства, в яких виробляють свинину за принципом закінченого циклу на кормах власного виробництва.
Оптимальні розміри спецгоспів по виробництву свинини на найближчі роки для різних зон республіки наведено в таблиці 1.

1.     Оптимальні розміри спецгоспів по виробництву свинини

Показник

Степ
Лісостеп
Полісся
Карпати
Всього орної землі, тис. гектарів
Поголів’я:
основних свиноматок
свиноматок,що перевіряються
Відгодівля свиней за рік, тис.гол
Виробництво свинини:
всього, тис.тонн
на 100 га ріллі, ц
8-10

900-1200
540-720
17-22

1,8-2,4
225-240
5-75

600-900
360-540
11-17

1,2-1,8
240-250
3,5-5

300-500
180-300
4,5-7,5

0,5-0,8
140-160
3-4

250-300
150-180
3,5-4,5

0,4-0,5
120-150
Поряд з великими комплексами та спецгоспами в республіці існують ще й дрібні ферми, на яких виробляється більше третини товарної продукції. Основу технології виробництва свинини в господарствах із закінченим  виробничим циклом становить промисловий метод безперервного,  рівномірного відтворення поголів'я свиней.
Технологічна група свиноматок є виробничою одиницею, від якої  головним чином залежить організаційна програма потокового ведення підприємства з певним обсягом  виробництва продукції, використання приміщень та людських ресурсів. Ритмічність виробництва свинини створюється за умов, коли осіменіння свиноматок, опороси та переміщення технологічних груп свиней відбуваються через рівні проміжки часу. Величина цих проміжків (крок ритму) залежить від розміру господарства: чим воно більше при однаковому розмірі технологічної групи підсисних свиноматок, тим коротший крок ритму.
План виробничої  діяльності господарства визначається циклограмою, при складанні якої необхідно враховувати основні параметри виробництва та біологічні особливості тварин, що безпосередньо впливає на виробничі результати, тобто наявність і стан приміщень, рівень механізації трудомістких  процесів, якісний склад стада, процент  перегулів,              багатоплідність, тривалість підсисного періоду, інтенсивність використання свиноматок за рік, тривалість проведення  дезинфекції та ін.
Для складання циклограми необхідно  визначити ритм виробництва, розмір технологічних груп тварин, наявність свиноматок та кількість опоросів, одержаних від них за рік.
Розмір групи свиноматок, яких необхідно осіменити, визначаються кількістю їх у секції на підсосі, яку обслуговує один свинар-оператор. З урахуванням незапліднених і малоплідних свиноматок розмір такої групи визначають за формулою:
                  П х 10              М1 х 25
М= П + ( ————— + —————)
90                                                 75
де  М – розмір групи свиноматок, яких необхідно осіменити;
П – технологічна група підсисних свиноматок;
10 – процент малоплідних свиноматок;
90 – процент свиноматок з добрими материнськими якостями;
М1 – кількість свиноматок, що опоросилися;
25 – процент незапліднених свиноматок;
75 – процент запліднених свиноматок.
         При цьому слід враховувати, що в серпні-вересні збільшується частота перегулів. За даними А.П.Спіцина, взимку заплідненість свиноматок становить 82%, у літні  місяці року – 68-70 %.
         У господарстві, де в одній технологічній групі утримується 38 підсисних свиноматок, необхідно додатково передбачити їх резерв з урахуванням 25 % незапліднених і 10 % малоплідних. Для нашого прикладу розрахунок буде таким:
                    38 х 10              42  х 25
М= 38 + ( ————— + —————) = 56.
90                       75
Отже, для осіменіння необхідно мати 56 свиноматок, з яких залишиться поросними 42 голови. Після опоросу чотирьох низькоплідних свиноматок переводять у групу холостих або вибраковують, а поросят від них підсаджують під решту свиноматок цієї ж групи.
         Повний цикл відтворення однієї технологічної групи свиноматок при відлученні поросят в 60-денному віці становить 194 дні; в 45-денному – 179; у 30-денному  віці – 164 дні. Отже, від тривалості циклу відтворення залежить, скільки опоросів можна одержати від свиноматки за рік. Так, при відлученні поросят у 2-місячному віці буде 1,8 опоросу; в 45-денному – 2 і у 30-денному віці – 2,2 опоросу за рік. Крок ритму, або ритм виробництва, визначають за формулою:
                  М1  х  365            
Р = ————— ,
                          К
де Р – крок ритму, днів;
М1 – кількість поросних свиноматок у технологічній групі, голів;
365 – кількість днів у році;
К – загальна кількість опоросів на фермі за рік.
         Для спецгоспів і комплексів з обсягом виробництва від 6 до 54 тис. за рік розрахунки ритму наведено в таблиці 2.
2.     Крок ритму у спецгоспах і на комплексах з різним обсягом виробництва
Обсяг виробництва,тис.голів відгодівлі за рік
Загальна кількість опоросів за рік
Розмір технологічної групи поросних свиноматок
Розрахунок ритму виробництва, днів
Ритм виробництва у цілих числах, днів
6


12



22



24



54
710


1421



2190



2842



6021
42


42



42



42



33
 42  х  365            
————— = 21,59
                710

42  х  365            
————— = 10,78
                1421
42  х  365             
————— = 70
                2190
42  х  365            
————— = 5,39
                2842

33  х  365            
————— = 2,00
                6021

21




11


7


5



2

         Кількість середньорічних технологічних груп визначають за формулою:
             365            
К = ————,
                Р

            де К  - кількість технологічних груп;

            365 – кількість днів у році;
         Р – крок ритму, днів.
            Для спецгоспів з річним обсягом відгодівлі 6 тис. свиней кількість технологічних груп становитиме: 365 : 21 = 17. Для решти господарств кількість їх наведено в таблиці 3.
         3. Кількість і розмір технологічних груп тварин
 у спецгоспах з різним обсягом виробництва
                  
Обсяг виробництва, тис.голів відгодівлі за рік



Ритм виробництва, днів
Кількість технологічних груп
Розмір технологічних груп, голів
свиноматки,яких необхідно осіменити
свиноматки,
що опоросилися
підсисні свиноматки
поросята підсисні
поросята, переведені на дорощування
підсвинки, переведені на відгодівлю
свині, зняті з відгодівлі
6
12
22
24
54
21,59
10,78
7
5,39
2,00
16,9
33,9
52,1
67,7
185,5
56
56
56
56
44
42
42
42
42
33
38
38
38
38
30
397
397
397
397
322
377
377
377
377
306
362
362
362
362
300
355
355
355
355
296


         Після визначення розміру й кількості середньорічних технологічних груп необхідно також знати їх щоденну кількість, що дасть змогу підрахувати загальну потребу в головомісцях у цілому по фермі. Кількість щоденних технологічних груп одержують діленням загального періоду перебування тварин у даній секції з урахуванням тривалості дезинфекції на крок ритму за такою формулою:
          Д + Д1           
Г = ————,
              Р
де Г – кількість щоденних технологічних груп;
 Д – тривалість перебування тварин у секції приміщення, днів;
Д1 – тривалість дезинфекції приміщення, днів;
Р – крок ритму, днів.
Кількість таких груп у господарствах з різним обсягом виробництва наведено в таблиці 4. Знаючи кількість щоденних технологічних груп, визначають загальну потребу в головомісцях для кожної  статево-вікової групи свиней за формулою:
         
          Д + Д1           
Г1 = ———— х Ж,
              Р
де Г1 – кількість головомісць;
Д – тривалість перебування тварин у секції приміщення;
Д1 – тривалість дединфекції  приміщень, днів;
Р – ритм виробництва, днів;
Ж – кількість тварин у даній технологічній групі

3.     Кількість щоденних технологічних груп свиней у різних за розміром господарствах
Група тварин










Тривалість
фази, днів
Тривалість
дезинфекції, днів
Ритм вироб-
ництва,днів
Кількість
технологіч-
них груп

Тривалість фази,днів
Тривалість дезинфекції,днів
Ритм вироб-
ництва,днів
Кількість технологіч-
них груп
Тривалість фази,днів
Тривалість дезинфекції, днів
Ритм вироб-
ництва,днів
Кількість технологіч-
них груп
Тривалість фази, днів
Тривалість дезинфекції, днів
Ритм вироб-
ництва,днів
Кількість технологіч-
них груп
Свиноматки:
холості
ті,яких необхідно осіменити
поросні
підсисні
Поросята відлучені
Молодняк на відгодівлі


20
15

25
80
60
164


1
-

10
4
3
4


21
21

21
21
21
21

1
-

5
4
3
8

20
18

86
74
63
161

2
4

2
3
3
4

11
11

11
11
11
11

2
-

8
7
6
15

19
14

98
64
62
162

1
-

2
6
3
3


5
5


5
5
5


4
-

20
14
13
33

20
32

80
30
80
116

-
2

2
2
4
4


2
2

2
2
2
2

-
27

41
16
42
60


Потребу в головісцях для окремих статево-вікових груп свиней у різних за розміром господарствах наведено в таблиці 5.
4.      Потреба в головомісцях для різних за розміром господарств, головомісць


Обсяг виробництва,тис.го-лів відгодівлі за рік


Свиноматки


Молодняк на дорощуванні


Молодняк на відгодівлі


Кнури-
плідники

холості та умовно
поросні

явно
поросні

підсисні
6
12
22
24
54
168
280
400
616
1144
126
294
546
588
1353
152
228
420
532
550
1086
2172
3800
4706
12600
2840
5325
9000
12070
17760
12
24
42
45
80

При розробленні циклограм слід ураховувати продуктивність тварин. Для нашого прикладу рівень продуктивності тварин наведено в таблиці
6.     Показники продуктивності свиней, прийняті для технологічних розрахунків


Показники
Комплекси
на 54 тис.
голів від-
годівлі за
рік
Спецгоспи
від 6 до 24
тис. голів
відгодівлі
за рік

Вихід новонароджених поросят на одну свиноматку
Вихід відлучених поросят на одну свиноматку
Жива маса поросят, кг, у віці, днів:
60
42
26-30
Вік тварин при постановці на відгодівлю, днів
Жива маса свиней, кг
при постановці на відгодівлю
при знятті з відгодівлі
Вік тварин у кінці відгодівлі, днів
Середньодобовий приріст свиней на відгодівлі, г
9,76
9,27

-
-
6
105
38

112
220
637
9,45
8,98

16,0
11
-
120
38

120
284
500

Зоогігієнічні умови утримання свиней. Для кожної вікової групи 
 свиней потрібно мати окреме приміщення, в якому можна було б дотримуватись технологічних вимог, як за обладнанням, так і за періодом вирощування груп. Для підсисних свиноматок, поросят на дорощуванні й відгодівлі слід проектувати ізольовані секції згідно з розміром технологічних груп та забезпеченням принципу “все пусто – все зайнято”.
         На комплексах застосовують як вигульне, так і безвигульне утримання свиней. Вигульну систему запроваджують у більшості спецгоспів для кнурів-плідників, холостих та поросних свиноматок і ремонтного молодняка. На великих комплексах всі вікові групи свиней, за винятком кнурів- плідників, утримують безвигульно.
         Прогулянку тваринам організовують на вигульних майданчиках, а кнурам-плідникам інколи на спеціальних тренажерах.
Молодняк на дорощуванні й відгодівлі на всіх фермах утримують безвигульно. Основні вимоги до обладнання приміщень для утримання свиней наведено в табдиці 7.
7.     Норми площі станків для утримання свиней



Призначення станків



Допустиме
поголів’я
на один
елемент
приміщення
Норма площі на одну
голову при утриманні
в станку, м2
Ширина (глибина)
елементів приміщення
товарні
ферми
племінні
ферми
товарні
ферми
племінні ферми
Групові станки, для:
кнурів-плідників і пробників
холостих і встановленою поросністю свиноматок
відлучених поросят на суцільній підлозі
відлучених поросят на повністю щілинній підлозі
 ремонтного молодняка
відгодівельного молодняка на суцільній підлозі
на повністю щілинній підлозі
вибракуваного дорослого поголів’я на відгодівлі
Індивідуальні станки для:
кнурів-плідників
підсисних свиноматок з поросятами до 2-місячного віку
підсисних свиноматок з поросятами до 26-35-денного віку
холостих свиноматок і з невстановленою поросністю



5

12
25

25
10

30
30

17

1

1

1

1

2,5

1,9
0,35

0,30
0,80

0,80
0,65

1,20

7,0

6,5

3,6-6,0

1,2

2,5

2,0
0,4

0,3
1,0

-
-

-

7,0

7,5

-

1,4

До 3,5

3,5
3,5

3,5
3,5

3,5
3,5

3,5

2,5-2,8

2,5

2-2,2

1,9

3,5

3,5
3,5

3,5
3,5

-
-

-

2,5-2,8

2,5

-

2,0

Для розрахунку потокової технології виробництва свинини необхідні такі данні: потужність комплексу; річне виробництва м’яса, маса однієї голови при здаванні, тривалість циклу відтворення; багатоплідність маток за опорос; тривалість підсисного періоду; вихід поросят за періоди вирощування під свиноматками, дорощування і відгодівля; прохолост маток у першу охоту; щорічний процент вибракування маток і кнурів; неблагополучні опороси і малоплідність маток; тривалість перебування тварин (у відділеннях холостих і легкопоросних маток, важкопоросних, підсисних, відлучених поросят у групі дорощування, молодняку у групі відгодівлі); маса поросят при відлученні; вік і маса тварин при постановці на відгодівлю;
Основним показником при розрахунку технологічного процесу виробництва свинини на промисловій основі є потужність комплексу. Вона визначає чисельність маточного поголів’я, а також величину технологічних груп свиней. Потужність комплексу встановлюють з урахуванням досягнутого рівня виробництва свинини в господарстві, враховуючи перспективи росту.

1. Спочатку розраховують загальне поголівя свиноматок на комплексі за формулою:

                                             О × П
                               М = ----------------------
                                        365 × Т × Д × К

де М – поголів’я свиноматок, голів; О – потужність комплексу, голів; П – репродуктивний період, днів; Т- коефіцієнт заплідненості свиноматок; Д – вихід ділових поросят на опорос, голів; К – коефіцієнт збереженості поросят після відлучення.
             Загальне поголівя свиноматок на комплексі прямо пропорційне його потужності, тривалості репродукційного періоду і обернено пропорційне показникам ефективності використання свиноматок. Тому чим сильніше використовують свиноматок і чим вища збереженість молодняка, тим менше буде загальне поголівя свиноматок, відповідно нижчими затрати на його формування і утримання.
2. Показником ефективного використання маточного поголівя є кількість опоросів на свиноматку за рік (в середньому по стаду). Для поточного виробництва кількості опоросів на свиноматку за рік розраховують за формулою:
                                              365 × Т
                                   А = -----------------
                                                    П
де А – кількість опоросів.
3. Після цього розраховують загальної кількості опоросів на комплексі, вихід приплоду і життєздатність поросят за рік.
          Загальна кількість опоросів на комплексі визначають множенням кількості свиноматок на кількість опоросів за формулою: М × А;
4. Вихід приплоду вираховують множенням загальної кількості опоросів на багатоплідність свиноматок.
5. Вихід життєздатних поросят на комплексі визначають множенням загальної кількості опоросів на вихід життєздатних поросят на опорос;
6. Поголів’я молодняку свиней, необхідне для відгодівлі, розраховують множенням виходу життєздатних поросят на комплексі на коефіцієнт їх збереженості після відлучення від свиноматок.
7. Кількість вибракуваних свиноматок на комплексі за рік визначають з урахуванням процента їх вибракування.
8. Замість вибракуваних свиноматок необхідно ввести таку ж кількість перевіюваних.
9. Кількість кроків ритму на потоці за рік визначають діленням кількості днів у році на тривалість кроку ритму.
10. Для визначення розміру крокових груп свиней спочатку розраховують крокову групу свиноматок, відібраних для осіменіння (в стані охоти). Її величина залежить від кроку ритму, загальної кількості свиноматок і тривалості їх репродуктивного періоду. Розрахунок виконують за формулою:
                                                 Р × М
                                      Н = -------------
                                                    П
де Н – кількість свиноматок, відібраних для осіменіння протягом одного кроку ритму, ролів; Р – тривалість кроку ритму, днів.
11. Умовно поросні свиноматки – свиноматки, в яких ще не встановлена поросність. Свійські свині – поліестричні тварини. Свиноматки приходять в охоту через кожні 14 – 28 (у середньому 21) днів. Отже заплідненість свиноматки після осіменіння можна встановити лише через 21 день, коли вона не прийшла в охоту.
      Тому розмір крокової групи умовно поросних свиноматок буде дорівнювати кількості свиноматок відібраних для осіменіння.
12. Крокову групу свиноматок визначають з урахуванням коефіцієнта заплідненості.
       Залежно від пори року заплідненість свиноматок неоднакова. Встановлено, що найгірше свиноматки запліднюються влітку (62,9 – 77, 6%), а найкраще – взимку і весною (79,6 – 83,1%). Середньому заплідненість свиноматок становить 78%.
        Тому розмір крокової групи поросних свиноматок розраховують множенням кількості умовно поросних тварин на коефіцієнт заплідненості.
13. При розрахунку крокової групи підсисних свиноматок (у кінці підсисного періоду) зважають на те, що не від усіх поросних свиноматок можна одержати планову кількість поросят в опоросі (10 голів). Відомо, що 8 – 10% свиноматок бувають мало плідними (багатоплідність менше 6 голів). Поросят від них підсаджують в інші гнізда, а свиноматок переводять у дільницю холостих.
       Крокову групу підсисних свиноматок визначають шляхом віднімання від кількості поросних свиноматок числа мало плідних (10%).
14. Крокову групу поросят після відлучення на дорощуванні розраховують множенням кількості поросних свиноматок на вихід життєздатних поросят на опорос.
15. Крокову групу молодняка, призначеного для відгодівлі, визначають множенням кількості поросят після відлучення на коефіцієнт їх збереженості.
16. На промислових комплексах свиноматок вибраковують і ставлять на відгодівлю не один раз на рік, а систематично, протягом кожного кроку ритму. Тому крокову групу дорослих свиноматок на відгодівлі встановлюють діленням кількості вибракуваних свиноматок на комплексі за рік на кількість кроків ритму.
17. Крокову групу свиней на відгодівлі розраховують додаванням поголівя молодняка і дорослих свиноматок.
18. Крокова група перевіюваних свиноматок, яких вводять в основне стадо, буде дорівнювати числу вибракуваних основних свиноматок.
19. Розмір буферної групи залежить від величини крокової групи свиноматок, відібраних для осіменіння.
       Для того, щоб протягом кожного кроку ритму осіменяти певне поголівя свиноматок , потрібно мати достатній резерв (буферну групу), з якого відбирають свиноматок в охоті.
       Розмір буферної групи визначають за формулою, зважаючи на те, що охота у свиноматок повторюється кожен 21 день:
                                                21 × Н
                                       Б = -------------- ,
                                                     Р
де Б – розмір буферної групи, голів.
         Після розрахунку крокових груп молодняка і свиноматок визначають постійне поголівя свиней на комплексі.
          Від початку роботи комплексу поступово заповнюють усі його приміщення тваринами. При здаванні першої групи свиней на мясо на комплексі закінчується формування поголівя свиней у цехах, яке надалі завжди постійне.
20. Постійне поголів’я кнурів-плідників на комплексі визначають з урахуванням способу осіменіння (природне парування чи штучне осіменіння). Норма навантаження на одного кнура при природному паруванні становить у середньому 15 свиноматок, а при штучному осіменінні – 100 – 200 (в середньому 150) свиноматок за рік.
       Постійне поголівя кнурів на комплексі розраховують діленням загальної кількості свиноматок на норму навантаження.
21. Постійне поголівя свиноматок і молодняка залежить від розміру крокових груп і часу перебування цих груп на потоці. Розрахунок роблять за формулою:
                                                                       Ч
                                                        С = Г × -----,
                                                                        Р
де С – постійне поголівя в цехах, голів; Г – розмір крокової групи, голів; Ч – час перебування групи на потоці, днів.   (таблиця)

Загальна зайнятість секції станків.

Група
Потужність комплексу тис., голів
Час перебування на потоці, днів   (Ч)
Санітарний період (ч)
Усього на потоці, днів
(Ч + ч) *
Свиноматки умовно поросні
12

22

1

23

 (22 дні на потоці)
18

22

2

24


24

22

3

25


36

22

2

24


54

22

2

24

Свиноматки поросні
12

86

1

87

(від 22 до 108 днів)
18

86

2

88


24

86

4

90


36

86

4

90


54

86

2

88

Свиноматки підсисні
12
67
52
37
3
70
55
40
(7 днів глибокої поросності +
18
67
52
37
4
71
56
41
підсисний період)
24
67
52
37
3
70
55
40

36
67
52
37
5
72
57
42

54
67
33
37
3
70
36
40
Поросята після відлучення
12

65

5

70

на дорощуванні
18

75

2

77


24

85

5

90


36

87

3

90


54

92

2

94

Молодняк і дорослі
12

115

5

120

Свиноматки на відгодівлі
18

120

6

126


24

110

5

115


36

123

3

126


54

118

2

120


* - враховують при розрахунку потреби в приміщеннях.

22. Постійне поголівя поросних свиноматок:
                                                               86
                                            С = 20 × -------- = 172 голови
                                                               10
23. Постійне поголівя поросних свиноматок (в кінці періоду):
                                                             7 + 60
                                          С = 18 × -------------- = 121 голова
                                                                10
24. Постійне поголівя холостих свиноматок визначають відніманням від загального поголівя свиноматок суми умовно поросних, поросних і підсисних.
25. Постійне поголівя поросят-сисунів розраховують множенням кількості підсисних свиноматок (у кінці періоду) на багатоплідність.
26. Постійне поголівя поросят після відлучення на дорощуванні теж визначають за формулою із п.21.
27. Постійне поголівя молодняка і дорослих свиноматок на відгодівлі теж визначають за формулою із п.21.
28. Постійне поголівя свиней на комплексі визначають додаванням поголівя усіх груп (20 + 21 + 22 + 23 + 24 + 25 + 26 + 27).
29. Період входження комплексу в повний потік складається з часу перебування на потоці двох крокових груп (поросята після відлучення на дорощуванні і молодняк на відгодівлі), репродуктивного і санітарного періодів (по таблиці, що подана в п. 21)

Запитання і завдання для самоконтролю:

1.     Що передбачає потоково-ритмічна система виробництва продукції?
2.     Які ви знаєте основні принципи діяльності промислових комплексів?
3.     Відтворення стада на промислових комплексах.
4.     Особливості утримання і годівлі холостих свиноматок.
5.     Особливості утримання і годівлі поросних свиноматок.
6.     Особливості утримання і годівлі підсисних свиноматок.
7.     Вирощування поросят-сисунів на комплексах.

Немає коментарів:

Дописати коментар