Заходи і
методи успішного відтворення поголів’я
План
парування тварин складають залежно від планування опоросів. Опороси можуть бути
рівномірними, тобто цілорічними, або сезонними. Цілорічні або сезонні опороси
повинні мати туровий характер, тобто бути дружними.
Рівномірні
опороси, як правило, планують на великих комплексах і фермах. Для невеликих
товарних ферм колективних і приватних господарств доцільно застосовувати турові
сезонні опороси, терміни яких приурочують до найсприятливішої пори року і до
підвищеного попиту населення на покупку молодняку для приватних підсобних
господарств. На цих фермах опороси основних свиноматок доцільно одержувати в
січні – лютому і в червні – липні, а перевірюваних навесні – у березні, квітні,
травні. При такій організації турів максимально використовується сприятлива
пора року – у першому півріччі одержують 70% річного приплоду, а поросят
вирощують в умовах табірного випасання на повноцінних зелених дешевих кормах. У
весняний період найбільший попит на молодняк у сільського населення, яке
намагається до зими відгодувати свиню в умовах присадибного господарства.
Поросята другого туру (червень-липень) до настання зими стають міцними, добре
використовують сокові осінні корми і при інтенсивній відгодівлі на м’ясо у
січні, лютому або березні досягають забійних кондицій.
Сезонна
форма виробництва свинини дуже ефективна для господарства, але не виправдовує
себе з позиції споживача м’яса. Тому існування промислових свинарських
комплексів з цілорічним рівномірним виробництвом свинини є об’єктивною
необхідністю, що диктує споживач. Невеликі ферми з явно вираженою сезонністю
можуть бути тільки доповненням до великих комплексів і не становлять для
них конкуренції.
Виробничі групи свиней
В усіх
типах господарств стадо свиней складається із різних статево-вікових груп,
співвідношення між якими за поголів’ям зумовлено напрямом, розмірами і
особливостями господарства. Тривалість перебування тварин у виробничих групах
залежить від віку і виробничого призначення.
Кнури плідники. Цю виробничу
групу створюють у племінних і репродуктивних господарствах. Кількість кнурів у
групі залежить від чисельності маточного поголів’я і способу парування. У не
племінних господарствах при відсутності або недоцільності із-за значної
відстані користуватися послугами станції штучного осіменіння також створюють
групи кнурів-плідників. Навантаження на плідника в умовах цілорічного
інтенсивного його використання (два рази на тиждень) при природному паруванні –
50-70 свиноматок на рік. Кнурів використовують протягом 4-5 років. При штучному
осіменінні кількість свиноматок, запліднених спермою одного кнура, може досягти
300-400 голів за рік. Щорічний ремонт батьківської групи повинен становити від
25% у племінних господарствах до 40% у товарних. Кожного року групи основних
кнурів замість вибракуваних тварин поповнюють за рахунок перевірюваних.
Основні свиноматки. До
виробничої групи включають дорослих тварин, призначених для одержання
молодняку. Групу основних свиноматок формують із тварин, які перевірені за
результатами першого опоросу і проявили високу відтворні якості, підтвердивши
свій генетичний статус. У господарствах багатоплідність свиноматки повинна бути
не нижче 10-12 поросят, а великоплідність – не нижче 1,2 кг. Молочність
свиноматок повинна досягати 48-52 кг.
На
колективних фермах свиноматок використовують протягом 2,5-4 років. Щорічний
ремонт стада маточного поголів’я становить 30-40%. Щодо віку, то 50% свиноматок
повинні бути 2-3 річними, 35% - 3-4-річні, свиноматок старшого віку повинна
бути не менше 15%. Така структура дає можливість використовувати більшість
тварин у період їх максимальної продуктивності, а цінних свиноматок
використовувати протягом тривалішого часу
для реалізації їх генетичного потенціалу.
Перевірювані свиноматки – група
молодих тварин, яких оцінюють за фенотипом у період від визначення першої
поросності до відлучення поросят першого опоросу. Після цього свиноматок
переводять до основного стада або вибраковують і направляють на відгодівлю. Для
забезпечення високої ефективності відбору на кожну основну свиноматку, яку
заміняють, повинно бути дві перевірювані.
При
вибракуванні із стада 30-40% основних свиноматок необхідно мати стосовно
основних близько 70-100% перевірюваних тварин.
Групу перевірюваних свиноматок формують від найбільш продуктивних
батьків, яких вирощують як племінних тварин і осіменяють у 9-10-місячному віці
при досягненні живої маси 110-120 кг. Перевірюваних свиноматок треба осіменяти
спермою перевірених дорослих кнурів. Це забезпечує значно вірогіднішну оцінку
самих перевірюваних свиноматок. Молоді тварини, які до відлучення мають не
менше 9 здорових поросят при 90-95%-ній збереженості і молочність не нижче 48
кг, можуть бути переведені в основне стадо.
Залежно від
фізіологічного стану свиноматок ділять на кілька груп: холостих (яких готують
до парування); умовно поросних; заключного періоду поросності і підсисних.
У групу
свиноматок, яких готують до парування чи осіменіння, відбирають молодих, добре
розвинених свиноматок, переведених із групи ремонтного молодняку, а також тих,
що опоросилися зразу після відлучення поросят або після неплідного першого
осіменіння. Період підготовки свиноматок до осіменіння триває від 7 до 40 днів.
Тварин, які не запліднилися протягом двох статевих циклів, а також тих, що
протягом двох опоросів характеризуються низькими відтворними і материнськими
якостями, вибраковують.
До групи
умовно поросних свиноматок включають всіх запліднених. Якщо протягом 32 діб
після осіменіння свиноматка не реагує на пробника, її вважають заплідненою.
Заключний
період поросності триває 75-78 діб після того, як визначили, що умовно поросні
тварини є фактично заплідненими.
У групу
підсисних свиноматок переводять за 6-7 днів до опоросу. Лактаційний період,
залежно від прийнятого в господарстві, може становити 60, 45 або 26 днів. На
свинофермах із закінченим циклом виробництва лактаційний період досягає 45-60
днів.
Поросята-сисуни – це поросята
від народження до відлучення.
Відлучені поросята – молодняк у
віці від 45-60 до 106-120 діб.
Ремонтний молодняк – група кнурців і свинок, яких відібрали для
вирощування до першого парування (кнурців) або встановлення першої поросності
(свинки) і призначені для заміни вибракуваних тварин основного стада.
Свині на відгодівлі – молодняк, призначений для відгодівлі від 3-4-місячного віку до
7-8-міс., також вибракувані дорослі тварини з основного стада або перевірювані
свиноматки.
Структура
стада в свинарських господарствах
різного
виробничого призначення
Структура
стада вказує на співвідношення виробничих (статево-вікових) груп свиней,
зумовлене природним процесом відтворення і виробничим напрямом господарства,
тобто його спеціалізацією. Відтворення стада буває простим і розширеним. У
господарствах за певних умов відтворення може бути простим протягом кількох
років або розширеним. Можливі випадки скорочення поголів’я свиней у зв’язку із
спеціалізацією по основній галузі. Залежно від напряму господарства в цілому
або окремо свиноферми структура стада може суттєво варіювати. Остання дуже
динамічна в процесі виробництва протягом року. У племінних господарствах
структура в основному стабільна.
На товарних
свинофермах господарств із закінченим циклом виробництва виробничі групи свиней
у структурі стада в середньому становлять, %: кнури – 1,0, основні свиноматки –
6, перевірювані – 6-7, поросята до 2-х міс. віку –25, поросята 2-4-міс. віку –
17-22, ремонтний молодняк – 6-8, відгодівельне поголів’я – 30-40 (таблиця 82).
У
спеціалізованих відгодівельних господарствах, оскільки все відгодівельне
поголів’я купують в інших господарствах, кнурів і свиноматок у структурі стада
немає.
Відбір
свиней. Підбір свиней та складання
плану
парувань і опоросів.
Стадо свиней повинно відповідати високим
продуктивним якостям і забезпечувати генетичний прогрес у своєму розвитку.
Свиноферма повинна бути укомплектована конституціонально міцними тваринами
високопродуктивних ліній і родин. Для свиноматок з міцною конституцією
характерний більший строк використання і від них одержують міцне життєздатне
потомство.
Від
свиноматки за рік необхідно мати не менше 2 опоросів, щоб одержати від неї 2
тони свинини або більше. Для кнурів –плідників, особливо при інтенсивному
використанні, вимоги до міцності конституції дуже високі.
Таблиця
Орієнтовна структура
стада залежно від типу господарства
(за Яременком В.І.)
|
Виробнича
група свиней
|
Племін
ний
репродуктор
|
Товарний
репродуктор
|
Із
закінченим циклом виробництва
|
||
|
до 2
тис. голів
|
до 4
тис. голів
|
до 6
тис. голів
|
|||
|
Кнури-плідники
Ремонтні кнурці
Свиноматки:
основні
перевірювальні
Поросята сисуни
Поросята 2-4-місячного
віку
Ремонтний молодняк
4-місячного віку
Відгодівельний молодняк
Дорослі свині, вибракувані
для відгодівлі
|
1,0
0,8
8
6
20
16-18
45-48
1,5-2
0,2
|
1,0-0,1
0,8-0,08
10
15
35-40
34-39
2-5
-
2-2,5
|
1,0
0,8
6
7
22-25
20-22
6-8
30-32
2-2,2
|
1,0
0,8
6
6
22-24
18-20
6-8
34-36
2-2,2
|
1,0
0,8
6
6
20-22
17-19
6-7
38-40
1,5-2
|
Батьківське
стадо в товарних господарствах можна комплектувати як з чистопородних, так і
помісних свиноматок та кнурів.
Якщо стадо
складається з чистопородних тварин, то для забезпечення ефективного його
ремонту з основних свиноматок формують племінну групу ( племінне ядро), у яку
виділяють 25% кращих за продуктивністю з відомим походженням свиноматок. Одержаних від них
ремонтних свинок вирощують для ремонту свиноматок основного стада (через групу
перевірюваних). Від інших 75% основних свиноматок (товарна група) одержують
потомство для відгодівлі.
У
господарствах, які виробляють свинину, для підвищення продуктивності свиней
необхідно максимально використовувати промислове схрещування. Як батьківську
форму краще брати кнурів порід ландрас, естонська беконна, уельська, дюрок,
полтавська м’ясна, а як материнську – велика біла, українська степова біла.
Кращі
результати спостерігають при три породному схрещуванні. Одержаних від дво
породного схрещування помісних свинок схрещують з кнурами м’ясних порід і
одержують три породний помісний приплід з дуже високими відгодівельними та
забійними якостями.
Такий метод
розведення свиней оправданий у неспеціалізованих господарствах.
Стадо свиней повинно відповідати високим продуктивним якостям і
забезпечувати генетичний прогрес у своєму позвитку. Свиноферма повинна бути
укомплектована конституціально міцними тваринами високопродуктивних ліній і
родин. Для свиноматок з міцною конституцією характерний більший строк
використання і від них одержують міцне життєздатне потомство.
Від свиноматки за рік необхідно мати не менще 2 опоросів, щоб одержати від
неї 2т свинини або більше. Для
крурів-плідників, особливо при інтенсивному використанні, вимоги до міцності
конституції дуже високі.
Батьківске стадо в товарних господарствах можна комплектувати як з
чистопородних, так і помісних свиноматок та кнурів.
У господарствах, які виробляють свинину, для підвищення продуктивності свиней
необхідно максимально використовувати промислове схрещування. Як батьківську
форму краще брати кнурів порід ландрас, естонська біла, уельська, дюрок, а як
материнську – велика біла, українська степова біла.
Кращі результати спостеігають при трипородному схрущуванні. Одержаних від
двопородного схрещування помісних свинок схрещують з кнурами м з кнурами
м’ясних порід і одержують трипородний помісний приплід з дуже високими
відгодівельними та забійними якостями. Такий метод розведення свиней оправданий
у неспеціалізованих господарствах.
Рентабельність будь-якої свинарської ферми значною мірою залежить від
породних особливостей, рівня і повноцінності годівлі та правильної організації
самого виробництва. Інтенсифікація галузі – головний аспект його ефективності.
Для забезпечення високої ефективності виробництва свинини необхідно одержувати
від свиноматки два опороси за рік і більше з продуктивністю за один опорос 9-11
поросят; забезпечити середньодобовий приріст свиней на відгодівлі 480-520 г з
витратами корму на 1 кг приросту не вище 5,0 – 5,5 корм. од. Жива маса
молодняку у 60- , 120-, 270-денному віці
має бути в середньому відповідно 16, 37, 110 кг.
Таблиця 83
Рівень годівлі та
основні умови утримання кнурів-плідників при інтенсивному використанні
|
Показники
|
Кнури-плідники
старше року живою масою, кг
|
||
|
150 -
200
|
201 -
250
|
251 –
300
|
|
|
Кількість корму за добу,
корм.од.
Перетравного протеїну на 1
корм. од., г
Води на добу (для
напування), л
Температура повітря, 0С
Відносна вологість, %
Фронт годівлі на голову,
см
Площа станка на 1 гол., м2
при індивідуальному утримання
при груповому утриманні (групи2-3 гол)
|
3,6
120
7
16-18
65-70
45
7
4
|
3,8
120
8
14-16
65-70
45-50
7
4
|
4,1
120
10
14-16
65-70
45-50
7
4
|
Виробництво
свинини в господарстві повинно досягати не менше 100 кг на перехідну голову і
1,8-2,0 т на основну свиноматку за рік.
Для
забезпечення повноцінної годівлі на основну свиноматку з приплодом за рік
необхідно заготовити 14 т корм. од., з яких 3 т ячменю,
3 – кукурудзи, 2 – пшениці, 2- зернобобових і 9 т соковитих і зелених
кормів.
Важливою
технологічною ланкою інтенсифікації свинарства є відтворення. Приватне
утримання і повноцінна годівля кнурів – плідників дають можливість максимально використовувати їх генетичний
потенціал. Залежно від віку і живої маси кнурам – плідникам необхідно
забезпечити повною мірою їх потреби в загальних енергетичних поживних речовинах
і перетравному протеїні. Рівень годівлі і умови утримання дорослих кнурів
старше року
при інтенсивному використанні (1 садка на 2 дні протягом місяця) наведені у
таблиці 83.
Для свиноматок залежно від віку і
періоду відтворного циклу також необхідно створювати певні умови годівлі і
утримання (табл. )
Таблиця
Рівень годівлі на основні умови утримання свиноматок при інтенсивному використанні
|
Показники
|
Підготовка
до парування ремонтних свинок
|
Поросність
|
Підсисний
період (45-60 діб)
|
Підготовка
до парування свиноматок після відлучення поросят
|
||
|
перша
половина, 1-50 діб
|
друга
половина, 51-100 діб
|
глибока
поросність, 101-115 діб
|
||||
Жива маса, кг
Кількість кормів на добу,
корм. од.
Перетравного протеїну на
1 корм.
од., г
Води на добу (для напування), л
Система утримання і кількість голів у групі
Температура повітря, 0С
Відносна вологість, %
Площа станка на 1 голову, м2
Фронт годівлі на 1 голову, см
|
120 –
140
2,6
100
6,0
групова
вільно вигульна, 8-12
16 –
18
65 –
75
1,8 –
2,0
35
|
140 –
160
2,2
100
8,0
групова,
10
–12
16 –
18
65 –
75
1,8 –
2,0
40 –
45
|
160 –
200
2,6
100
10,0
вигульна,
10
–12
16 –
18
65 –
75
2,0 –
2,2
40 –
45
|
200
–220
3,2
100
8 –
10
індивідуальна
16 –
18
65 –
75
5
45
|
180 –
200
6,8
110
22
(на свиноматку і приплід)
індивідуальна
з випасанням у літній період
18 –
22
65 –
70
5,0
–2,5
45
|
160 –
180
3,0
100
7,8
групова
вільновигульна, 8 – 12
16 –
18
65 –
70
1,8 –
2,2
45
|
У структурі
раціону для ремонтних свинок, свиноматок першої половини поросності і тих, що
готують до парування після відлучення поросят, повинно бути 75% концентрованих
кормів, 20-23 соковитих і зелених кормів, 2-5 % трав’яного борошна. Свиноматкам
другої половини поросності, глибокопросним і у підсисний період частку
концкормів збільшують до 80-85 %. Соковиті корми в раціоні становлять 12 – 17%,
а трав’яне борошно – близько 3%. За 7 днів до опоросу і протягом 7 днів після
нього з раціону треба вилучити комбісилос, об’ємисті і соковиті корми. Після
опоросу в раціон включають пійло з висівок вівсянки, дають багато води. За добу
до відлучення на 1/3 зменшують даванку корму, а кількість води зменшують на
половину. При цьому повністю вилучають корми, які сприяють утворенню молока –
соковиті, зелені, молочні відвійки.
Успішне
вирощування поросят залежить від їх розвитку в ембріональний період,
індивідуальних особливостей, молочності свиноматок, умов годівлі та утримання.
Вирощування
поросят в неспеціалізованих господарствах не відрізняється значною мірою від їх
вирощування в спеціалізованих господарствах. Але треба пам’ятати, що в
неспеціалізованих господарствах можливі великі варіації умов утримання і
особливостей годівлі. Динаміку цих особливостей визначають умови і традиції,
які склалися в господарстві, наявність певних кормів, технічні характеристику
будівель для утримання молодняку.
Разом з тим
слід зазначити, що в перші дні життя необхідні поживні речовини поросята
одержують з материнським молоком. Але починаючи з 2-3-го тижня потреба в них
значно підвищується, а кількість молока у свиноматок зменшується. Тому для
повного забезпечення поросят поживними речовинами їх необхідно по можливості
підгодовувати різними кормами.
Визначено,
що за перший місяць життя витрати на 1 кг приросту маси тіла поросят на 85%
перекриваються за рахунок материнського молока і лише 15% - за рахунок
підгодівлі. Протягом другого місяця витрати материнського молока на приріст
маси тіла зменшуються до 30%, а за рахунок підгодівлі збільшуються до 70%. В
середньому за молочний період на одержання приросту витрачається поживних
речовин за рахунок молока свиноматки 45, підгодівлі -–55%.
Поросята
народжуються з недосконалою системою терморегуляції. До 40-45% енергії
використаних кормів витрачається на підтримку температури тіла. Утримання
поросят у свинарниках-маточниках з мікрокліматом, який не відповідає
зооветеринарним нормативам, призводить до масових захворювань органів травлення
і дихання. Тому забезпечення відповідного температурно-вологісного режиму при
вирощуванні поросят, як і якість годівлі, важливі для успішного ведення галузі
свинарства.
Основні
технологічні потреби при вирощуванні молодняку наведені в таблиці
Таблиця .
Основні технологічні
вимоги при вирощуванні молодняку
|
Показники
|
Вік,
днів
|
||||
|
2 - 7
|
8 - 12
|
22 - 60
|
61 - 75
|
76 -
120
|
|
|
Жива маса, кг
Приріст за добу, г
Кількість корму за добу,
кор. од.
Перетравного протеїну на 1
корм.од.,г
Води на добу (для
напування), л
Система утримання
Температура повітря, 0С
Відносна вологість, %
Кількість тварин у групі,
голів
Площа на 1 голову, м2
Фронт годівлі на 1 голову,
см
|
2,0
140
0,20
152
0,1
|
4,5
180
0,25
152
0,3
|
17,0
320
0,70
120
0,5
|
20,0
200
1,5
120
1,5
|
38,0
400
1,8
120
1,8
|
|
Вигульна
|
Режимно-вигульна
|
||||
|
22-28
60-65
|
22-28
60-65
|
22-24
60-65
|
18-20
60-65
|
16-18
60-65
|
|
|
Погніздово
|
Не
більше 25
|
||||
|
2,5 на
гніздо
|
0,35 –
0,40
20 - 25
|
||||
|
10-15
|
10-15
|
10-15
|
|||
Завершальним
етапом у виробництві свинини є відгодівля. Мета відгодівлі свиней – одержання у
якнайкоротші строки найбільшої кількості високоякісного м’яса і сала при
мінімальних витратах кормів та ін.
Таблиця
Основні технологічні вимоги при відгодівлі свиней
|
Показники
|
Вік,
днів
|
||||
|
121-150
|
151-180
|
181-210
|
211-240
|
241-270
|
|
|
Жива маса, кг
Середньодобовий приріст, г
Кількіст корму за добу, корм. од.
Перетравного протеїну на 1 корм. од., г
Води на добу (для на пування), л
Система утримання
Температура повітря, 0С
Відносна вологість, %
Кількість тварин у групі, голів
Площа станка на 1 голову, м2
Фронт годівлі на 1 голову, см
|
50
420
2,2
100
2,0
|
63
450
2,5
100
3,0
|
77
480
3,0
90
4,5
|
92
500
3,4
90
5,0
|
110
600
3,7
90
5,0
|
|
Безвигульна
18 –
20
70 –
75
10 –
12, гранично 25
0,65
– 0,80
30 -
35
|
|||||
В умовах неспеціалізованих господарств, як і в спецгоспах, можливі два види
відгодівлі свиней: м’ясна з різновидністю – беконна і відгодівля свиней до
жирних кондицій.
Для забезпечення ефективності відгодівлі в господарстві необхідно
дотримуватися основних технологічних параметрів (табл. ).
ЗООТЕХНІЧНИЙ
ОБЛІК
Організація великих неплемінних
ферм і комплексів зумовлює зміну традиційної форми промислового обліку і
оперативної звітності. Велике виробництво потребує чіткої організації праці і
своєчасної інформації про технологічні процеси. На промислових фермах і підприємствах вся виробнича інформація
надходить в економічний відділ, де щомісяця аналізується діяльність за всіма
показниками, а в кінці року по них готується зведений звіт.
Для великих свинарських комплексів, які відрізняються
від племінних господарств кількістю поголів’я, інтенсивністю використання
свиноматок, поточністю виробничих процесів, прийняті такі основні форми
зоотехнічного обліку: „Виробнича карта свиноматки” (ф. № 1-св-К), „Виробнича
картка кнура” (ф. № 2-св-К); „Журнал оцінки сперми кнурів” (ф. № 3-св-К);
„Журнал осіменіння свиней” (ф. № 4-св-К); „Журнал щоденного обліку
заплідненості свиномоток” (ф. № 5-св-К), „Журнал обліку свиноматок другої
половини поросності” ( ф. № 6-св-К); „Журнал обліку приплоду” (ф. № 7-св-К),
„Картка дорощування і відгодівлі молодняка (ф. № 8-св-К); „Журнал обліку
поголів’я на дорощенні і відгодівлі” (ф. № 9-св-К); „Аналіз виконання програми виробництва на
свинарському комплексі” (ф. № 10-св-К).
Цех
репродукції. Ремонтних свинок,
кнурів, які надходять у цех репродукції, кнурів-плідників і основних свиноматок
племобліковець нумерує пластмасовими бирками (або будь-яким іншим методом) у
встановленому порядку, заповнює „Виробничу картку свиноматки” (ф. № 1-св-К).
Сюди записують заводський номер свиноматки, кличку, породу, дату і місце народження, кличку та номер батька й
матері. Виготовлені з міцного паперу картки зберігають у металевих контейнернах
(футлярах) над станками; картка повинна бути видна настільки, щоб можна було
прочитати інвентарний номер свиноматки (номер бирки). Картку передають разом із
свиноматкою по всіх етапах технологічного циклу. Своєчасно заповнені графи
форми містять відомості про те, настільки регулярно пороситься свиноматка, який
період невиробничого використання, як
змінюється продуктивність з віком, коли і з якої причини вона
вибракувана. Через кожні 150-162 дні виробничого циклу свиноматку в день
відлучення поросят вранці переводять у сектор запліднення.
Індивідуальні картки на цих тварин вкладають у контейнери, які навішують на станок;
відсутність картки у контейнері свідчить про, що свиноматка тільки надійшла на
дільницю по осіменінню. Племобліковець
тим часом переносить записи карток у журнал обліку свиноматок. Цей журнал може
бути документом інвентаризації і бонітування свиноматок.
Після першого заповнення в журналі залишають по сім
рядків для кожної свиноматки ( з розрахунку, що на комплексі від неї можуть
одержати шість-вісім опоросів), а порядковий номер запису по журналу
племобліковець проставляє в лівому верхньому куті картки, щоб полегшити пошук
рядків для подальших заповнень після чергового виробничого циклу
свиноматки. При втраті картки або номера
оператор зобов’язаний терміново повідомити племобліковця для відновлення картки
або загубленого номера. Найбільшу кількість документації ведуть у цеху
репродукції, де знаходяться кнури-плідники, ремонтні кнурці й свинки, холості
свиноматки, свиноматки поросні та пункт штучного осіменіння.
На пункт
штучного осіменіння надходять свиноматки після відлучення поросят,
незапліднені свиноматки і ремонтні свинки. Тут же знаходяться кнури-плідники.
Щоб оператор міг своєчасно виявити тварин в охоті й осіменити їх, кожну
свиноматку, яку переводять сюди для осіменіння, утримують в окремому станку,
над якими навішують металевий контейнер
для карток обліку. Передню бокову стінку контейнера бажано пофарбувати чорною
фарбою. Технік по відбору свиноматок в охоті крейдою пише на стінах контейнера
дату народження свиноматки в станок, її номер, час (ранок, вечір) і дату
визначення в охоті, оператор по штучному осіменінню робить помітки першого й
повторного осіменіння, записує номер кнура-плідника.
Після осіменіння оператор по штучному осіменінню
відмічає в картці, яка знаходиться в контейнері, дату осіменіння, порядковий
номер по „Журналу запліднення свиней”, номер кнура-плідника. Через три доби
свиноматок, яких осіменили, переганяють в інше приміщення і переносять їх
картки. Тут свиноматок утримують 32 дні, виявляють холостих і направляють для
повторного осіменіння. Тих, що запліднилися, переганяють в інший корпус у
групові станки по 11-13 голів.
На пункті штучного осіменіння слід чітко дотримувати
режиму статевого використання кнурів-плідників. Завідуючий пунктом складає
графік взяття сперми у кнурів-плідників. Інтервал між садками не менше
трьох-чотирьох днів ( у колгоспі ім. Фрунзе Бєлгородського району Бєлгородської
області в результаті багаторічного спостереження і спеціальних дослідів
установили, що при цілодобовому постійному використанні кнурів на комплексі для
штучного осіменіння свиноматок самим оптимальним режимом є одна садка у п’ять
днів. Це дає можливість одержати від кнура-плідника найбільшу кількість
потомства і значно подовжити період його племінного використання). Технік по
відбору сперми кожний день робить на графіку помітки про використання кнура.
Другий технік на наступний день,
приступаючи до роботи, визначає по графіку, у якого кнура брати сперму. По
закінченню роботи технік по штучному осіменінню щоденно заповнює „Журнал осіменіння свиней”, записує
дату осіменіння, номер свиноматки, порядковий номер осіменіння по журналу, дату
надходження, дату переведення в інший корпус, дату передачі на опорос, прізвище
та ініціали оператора по штучному осіменінню.
У журнал оцінки сперми кнурів заносять дані про всі
еякуляти плідника (незалежно від їх якостей), а також про відмови від садки.
Журнал заповнюють у день взяття сперми. Технік записує дату взяття кожного
еякуляту, дані про його об’єм, концентрацію та резистентність сперміїв, ступінь
розрідження. Відомості, що містяться в журналі, цінні не тільки для
зоотехніків, а й для лікарів ветеринарної медицини, оскільки погіршення
показників сперми може в деяких випадках вказувати на захворювання плідника і
причину його вибракування.
Для підвищення
індивідуальної відповідальності і матеріального заохочення операторів увесь
сектор осіменіння ділять на три зони і за кожною закріплюють техніка по
штучному осіменінню. У своїй зоні технік виявляє свиноматок в охоті і зразу ж
їх осіменяє. Результати роботи техніків по штучному осіменінню враховують
індивідуально, і залежно від цього їм нараховують заробітну плату. Тому
завідуючий пунктом по штучному осіменінню кожний день веде облік роботи
операторів, контролює їх, оформляє робочий табель. Щомісячно завідуючий пунктом
аналізує показники виконання оператором плану осіменіння свиноматок.
Кожний день завідуючий пунктом штучного осіменіння до
кінця робочого дня подає у диспетчерську службу такі дані: осемінено
свиноматок, всього, з них основних; осемінено свиноматок повторно; осемінено
свиноматок три рази і більше. Для вибракування тварин на пункті повинні бути
бланки актів на їх переведення або вибракування.
Оперативний зоотехнічний облік на дільниці передбачає
оформлення таких основних форм: „Журнал обліку руху свинопоголів’я”, де записи
робить начальник дільниці (або оператор по обліку); цей облік допомагає в кінці
місяця підсумувати наявність, надходження і вибуття свинопоголів’я; „Журнал
щоденних оперативних звітів по свинопоголів’ю”, який заповнює начальник
дільниці (оператор по обліку); „Книга про наявність, надходження і витрати
кормів”, де записи робить начальник дільниці (оператор по обліку); „Журнал
щоденного обліку осіменіння свиноматок”, де записи робить перегонщик або
оператор по формуванню стада; „Журнал обліку свиноматок другої половини
поросності”, який заповнює оператор по догляду за цими свиноматками або
оператор по обліку; „Зведений журнал переведення на опорос”, за допомогою якого
складають структуру опоросів. Його веде начальник дільниці (оператор по
обліку).
Щомісячно начальник дільниці (цеху) робить аналіз
фізіологічного стану і збереження свиноматок, яких закріплюють за оператором,
записує відомості у виробничий журнал обліку роботи операторів. До кінця
робочого дня щоденно по телефону начальник дільниці (оператор по обліку)
повідомляє в диспетчерську службу такі виробничі показники: кнури-плідники,
кнурці ремонтні, свиноматки холості, свинки ремонтні, свиноматки умовно
поросні, свиноматок: усього, абортувало, загинуло, вибракувано.
За аналогічною схемою можна організовувати облік
практично в будь-якому спеціалізованому свинарському господарстві.
Особливості
розвитку і продуктивного
використання
кнурів для відтворення,
годівля і
утримання кнурів.
Статеве дозрівання і
статева активність кнурів-плідників, інтенсивність сперматогенезу й
запліднювальна здатність сперміїв значною мірою залежить від біологічної
повноцінності годівлі, умов утримання та від індивідуальних особливостей
кнурів.
У племінних господарствах молодих кнурів починають
використовувати при досягненні 11 – 12 - місячного віку і живої маси 160 – 180
кг, на товарних фермах при ручному паруванні у 10 – 11-місячному віці при живій
масі 130 -150 кг. Інтенсивність використання молодих кнурів у 2 – 3 рази менша,
ніж дорослих. Раннє інтенсивне використання молодих кнурів призводить до
погіршення їх розвитку і є причиною низької запліднювальної здатності сперми.
У деяких кнурів задовго до початку племінного
використання проявляється порушення статевих рефлексів. Особливо часто його
спостерігають при утриманні ремонтних кнурців великими групами без активного
моціону. Це негативно впливає на розвиток молодих тварин, ускладнює їх
використання. Тому дуже активних кнурців у 8 – 9-місячному віці потрібно
використовувати для парування із свиноматками, що не становлять особливої
цінності в племінному відношенні. При цьому нормалізується їх фізіологічний
стан, вони добре розвиваються, поведінка їх стає значно спокійнішою.
При вирощуванні кнурів для станцій по штучному
осіменінню свиней або пунктів штучного осіменіння у них необхідно виробити
стійкий умовний статевий рефлекс на чучело. При цьому необхідно дотримуватися
таких правил:
- починати привчати до використання із 6-місячного
віку;
- за час привчання виключити дії будь-яких
подразників - сильні звуки або світло,
неспецифічні запахи.
Умовний рефлекс на чучело стабілізується у кнурів
швидше, якщо в кабіні для одержання сперми спочатку йому дадуть можливість
спаруватися з двома-трьома свиноматками, а потім у кабіні встановлять чучело. В
цьому разі, як правило, молодий кнур робить садку.
Для прискорення стабілізації рефлексів доцільно
використовувати безумовні подразники: зволожити задню частину чучела
спеціальними препаратами – феромонами або змивами із статевих шляхів самки.
Таким подразником може бути сперма кнура. Після першої успішної садки на чучело
молодого кнура регулярно пускають на чучело для закріплення рефлексу.
Для того щоб одержувати повноцінний племінний або
товарний молодняк, кнури-плідники повинні бути клінічно здоровими, енергійними
в статевому відношенні, мати заводську кондицію, одержувати повноцінний раціон
і мати активний моціон.
Залежно від проектного рішення кнурів-плідників
утримують у приміщенні для кнурів, розташованому в одному приміщенні з пунктом
штучного осіменіння або в окремому приміщенні, але зблокованим з пунктом
штучного осіменіння і свинарником для утримання холостих та умовно поросних
свиноматок. Типовими проектами передбачається групове утримання перевірюваних і
кнурів-пробників та групове або індивідуальне
утримання основних кнурів-плідників. Оптимальні характеристики
мікроклімату в приміщенні для утримання кнурів-плідників такі: температура
повітря 16˚С, відносна вологість 40 –
75%, швидкість руху повітря 0,2 – 1,0 м/с, вміст аміаку 20 мг/м куб., сірководню 10 мг/ м куб,
вуглекислого газу 0,2 %. Норма станкової площі для перевірюваних і
кнурів-пробників 2,5 м кв, для основних кнурів-плідників при індивідуальному
утриманні 7,0 м кв. Висота стінок станків повинна бути не нижче 1,4 м. При груповому утриманні основних
кнурів-плідників (2 – 5 голів) площа станка на одну голову становить 3,5 - 4,0
м кв. У станках монтують напувалки та годівниці, які розділяють перегородками
за кількістю тварин у станку з розрахунку, щоб фронт годівлі на одну тварину
був не менше 45 см. На відтворну
здатність кнурів, якість сперми, а також загальний стан здоров’я значною мірою
впливає моціон. При сумісному утриманні на вигульних майданчиках, прогулянках
або випасанні кнурів, яких утримують в окремих стаціонарних станках, їм
регулярно спилюють ікла.
Активний моціон забезпечується прогоном кнурів на
відстань 1,5 – 3 км, при цьому швидкість руху повинна бути такою, щоб кнури не
дуже втомилися. В деяких господарствах для активного моціону кнурів
використовують механічний пристрій типу „тренажер”.
Кнурів-плідників треба регулярно купати. Для цього в
приміщенні для кнурів або на пункті штучного осіменіння обладнують бокс з
душовою установкою. Температура води для купання 24 - 30˚С. Протягом року 3 – 4
рази оглядають стан копит і при необхідності їх розчищають.
Одержання високоякісної сперми від кнурів значною
мірою залежить від повноцінної годівлі. У кнурів порівняно з плідниками інших
видів сільськогосподарських тварин на утворення сперми витрачається найбільша
кількість енергії та поживних речовин, в зв’язку з чим незбалансована годівля
дуже впливає на спермопродукцію. Незбалансована годівля, а також неправильне
утримання призводить до ожиріння кнурів, що спричинює зниження статевої
активності і надалі веде до імпотенції.
Зважаючи на значні індивідуальні відхилення в
характері обміну речовин в організмі кнурів-плідників, основним критерієм
оптимізації годівлі є стан вгодованості тварини та якість сперми.
Кнурам, схильним до ожиріння, раціон може бути
зменшений на 10 – 20 % проти норми. Енергійних і активних тварин необхідно
додатково підгодовувати концентрованими кормами та кормами тваринного походження
з тим, щоб утримати їх в заводській кондиції, зберегти статеву активність і
якість сперми.
Особливістю годівлі кнурів-плідників є те, що кормова
даванка повинна бути мінімальна за об’ємом, а в зв’язку з цим кнурам не можна
згодовувати у великій кількості корми із значним вмістом води, тобто необхідно
обмежувати кількість зелених кормів до 3 – 4 кг на добу.
У період інтенсивного статевого використання у кнурів значно зростає загальний обмін
речовин, у результаті чого потреба в поживних речовинах підвищується. Це
потрібно враховувати при складанні раціонів для кнурів.
На основі великої кількості дослідів розроблені норми
годівлі кнурів (Калашніков О.П., Клейменов М.І. та ін., 1985 р.). Ці норми
складені з урахуванням інтенсивного використання кнурів протягом року (
табл. ). Якщо у використанні кнурів
є значні перерви, то необхідно занизити норми годівлі : дорослим кнурам живою
масою 200 – 250 кг – на 10 %, живою масою 250 – 350 кг - на 20 %.
Таблиця
Норми
годівлі кнурів-плідників на одну голову за добу
|
Показники
|
Жива маса, кг
|
|||
|
151-200
|
201-250
|
251-300
|
301-350
|
|
|
Кормові одиниці
|
3,6
|
3,8
|
4,1
|
4,4
|
|
Обмінна енергія, МДж
|
39,9
|
42,2
|
45,4
|
48,8
|
|
Суха речовина, кг
|
2,81
|
2,97
|
3,20
|
3,44
|
|
Сирий протеїн, г
|
556
|
588
|
634
|
681
|
|
Перетравний прогеїн, г
|
436
|
460
|
496
|
533
|
|
Лізин, г
|
26,7
|
28,2
|
30,4
|
32,7
|
|
Метіонін + цистин, г
|
17,7
|
18,7
|
20,2
|
21,7
|
|
Сира клітковина, г (не
більше)
|
197
|
208
|
224
|
241
|
|
Кухонна сіль, г
|
16
|
17
|
18
|
20
|
|
Кальцій, г
|
26
|
28
|
30
|
32
|
|
Фосфор, г
|
21
|
23
|
24
|
26
|
|
Залізо, мг
|
326
|
245
|
371
|
400
|
|
Мідь, мг
|
48
|
50
|
54
|
58
|
|
Цинк, мг
|
244
|
258
|
278
|
300
|
|
Марганець, мг
|
132
|
140
|
150
|
162
|
|
Кобальт, мг
|
5
|
5
|
5
|
6
|
|
Йод, мг
|
1,0
|
1,0
|
1,1
|
1,2
|
|
Каротин, мг
|
33
|
34
|
37
|
40
|
|
Вітаміни А (ретинол), тис.
МО
|
16,5
|
17,0
|
18,5
|
20,0
|
|
Д (кальциферол), МО
|
1,6
|
1,7
|
1,8
|
2,0
|
|
Е (токоферол), мг
|
132
|
140
|
150
|
162
|
|
В1 (тіамін), мг
|
7,3
|
7,7
|
8,0
|
9,0
|
|
В2 (рибофлавін), мг
|
16,3
|
17,2
|
19,0
|
20,0
|
|
В3 (пантотенова кислота),
мг
|
65
|
68
|
74
|
79
|
|
В4 (холін), г
|
3,3
|
3,4
|
3,7
|
4,0
|
|
В5 (нікотинова кислота, мг)
|
228
|
241
|
259
|
279
|
|
В12 (ціанкобаламін), мкг
|
81
|
86
|
93
|
100
|
Молодих кнурів при оптимальному використанні
рекомендують годувати за цими нормами без зменшення. Це забезпечує їм
нормальний розвиток. На 100 кг живої маси кнурам, що продовжують рости,
згодовують 2 корм. од., або 22,2 МДж обмінної енергії, дорослим відповідно –
1,5 або 16,2. Потреба в сухій речовині для кнурів, що не закінчили ріст,
установлена 1,7 кг, для дорослих – 1-1,3 кг на 100 кг живої маси при
концентрації енергії 1,28 корм. од. ( 14,2 МДж) у 1 кг ( табл. ).
Таблиця
Норми концентрації поживних речовин в 1 кг корму для
кнурів
|
Показники
|
У сухому кормі
( 14 % вологості)
|
У сухій
речовині
|
Показники
|
У сухому кормі
( 14 % вологості)
|
У сухій
речовині
|
|
Кормові одиниці
|
1,10
|
1,28
|
Каротин, мг
|
10,0
|
11,6
|
|
Обмінна енергія, МДж
|
12,2
|
14,2
|
Вітаміни:
|
||
|
Сирий протеїн, г
|
170
|
198
|
А (ретинол), тис. МО
|
5,0
|
5,8
|
|
Перетравний протеїн, г
|
133
|
155
|
Р (кальциферол), тис. МО
|
0,5
|
0,6
|
|
Лізин, г
|
8,2
|
9,5
|
Е (токоферол), мг
|
40
|
47
|
|
Метіонін + цистин, г
|
5,4
|
6,3
|
В1 (тіамін), мг
|
2,2
|
2,6
|
|
Сира клітковине, г (не
більше)
|
60
|
70
|
В2 (рибофлавін), мг
|
5,0
|
5,8
|
|
Кухонна сіль, г
|
5,0
|
5,8
|
В3 (пантотенова кислота),
мг
|
20
|
23
|
|
Кальцій, г
|
8,0
|
9,3
|
|||
|
Фосфор, г
|
6,5
|
7,6
|
В4 (холін), г
|
1,0
|
1,16
|
|
Залізо, мг
|
100
|
116
|
|||
|
Мідь, мг
|
15
|
17
|
В5 (нікотинова к-та), мг
|
70
|
81
|
|
Марганець, мг
|
40
|
47
|
|||
|
Кобальт, мг
|
1,5
|
1,7
|
В12 (ціанкобаламін), мкг
|
25
|
39
|
|
Йод, мг
|
0,30
|
0,35
|
|||
Потреба кнурів-плідників у протеїні становить 150 г
сирого та 120 г перетравного з
розрахунку на 1 корм. од., або відповідно 20 та 15,5 % у сухій речовині ( 17 і
13,3 % в повноцінному комбікормі). Потреба лізину становить 0,95 % до сухої речовини та 4,8 % до сирого протеїну, а метіоніну +
цистину - відповідно 0,63 та 3,2 %.
У сухій речовині раціону для кнурів вміст клітковини
становить 7 %, кальцію – 0,93, фосфору – 0,76, або в повноцінному комбікормі
відповідно – 6,8; 5,6 %. В 1 кг сухої
речовини раціону для кнурів міститься: вітаміну А – 5,8 МО, Д – 0,6 тис. МО, Е
– 47 мг, В1 – 2,6 мг, В2 – 5,8 мг, В3 – 23 мг, В4 – 1,16 г, В5 – 81 мг, В12 – 29 мг, або в повноцінному комбікормі – відповідно 5;
0,5; 40; 2,2; 5; 20; 1; 70; 25.
Орієнтовні раціони для кнурів наведені в таблиці .
Таблиця
Орієнтовні
раціони для кнурів-плідників
(жива маса
200 – 250 кг, на голову за добу)
|
Показники
|
Зимовий період
|
Літній період
|
||
|
Концентратно-картопляний тип годівлі
|
Концентратно-коренеплідний тип годівлі
|
Концентратний тип годівлі
|
||
|
Ячмінь, кг
|
0,5
|
0,5
|
0,6
|
0,4
|
|
Овес, кг
|
0,5
|
0,5
|
0,5
|
0,2
|
|
Пшениця, кг
|
0,6
|
0,6
|
0,6
|
0,9
|
|
Кукурудза, кг
|
0,5
|
0,5
|
0,7
|
0,7
|
|
Горох, кг
|
0,1
|
0,1
|
0,1
|
0,2
|
|
Борошно трав’яне, кг
|
0,1
|
0,1
|
0,1
|
0,1
|
|
Шрот соняшниковий, кг
|
0,1
|
0,1
|
0,1
|
0,1
|
|
Рибне борошно, кг
|
0,2
|
0,2
|
0,2
|
0,2
|
|
Молочні відвійки, кг
|
1,4
|
1,4
|
1,4
|
1,4
|
|
Картопля запарена, кг
|
1,2
|
-
|
-
|
-
|
|
Морква, буряки, кг
|
-
|
2,0
|
1,4
|
-
|
|
Зелена маса бобових, кг
|
-
|
-
|
-
|
3,0
|
|
Фосфат знефторений, г
|
1,5
|
-
|
-
|
-
|
|
Преципітат, г
|
-
|
13
|
13
|
10
|
|
Кухонна сіль, г
|
17
|
17
|
17
|
17
|
|
Премікс, г
|
35
|
35
|
35
|
35
|
|
У раціоні міститься:
|
||||
|
Корм. одиниць
|
3,8
|
3,8
|
3,8
|
3,8
|
|
Обмінної енергії, МДж
|
42,4
|
42,4
|
42,2
|
42,2
|
|
Сухої речовини, кг
|
2,96
|
2,97
|
2,97
|
2,90
|
|
Сирого протеїну, г
|
587
|
592
|
589
|
592
|
|
Перетравного протеїну, г
|
458
|
462
|
459
|
462
|
|
Лізину, г
|
28,5
|
28,3
|
28,2
|
28,4
|
|
Метіоніну + цистину, г
|
19,6
|
19,8
|
19,9
|
19,4
|
|
Сирої клітковини, г
|
176
|
184
|
188
|
220
|
|
Кальцію, г
|
28
|
28
|
28
|
29
|
|
Фосфору, г
|
23
|
23
|
23
|
23
|
|
Каротину, мг
|
85
|
85
|
87
|
95
|
При відсутності в господарствах комбікормів, вони
можуть бути замінені на кормосуміші, використання яких дає можливість одержати
задовільні результати ( табл. ).
У 1 кг такого корму вміст кормових одиниць досягає 1,1
( 1,05 – 1,15) і перетравного протеїну -
135 г (125 – 145).
Однією з умов підвищення відтворної функції
кнурів-плідників є введення в раціон кормів тваринного походження. Білок
тваринного походження є найповноціннішим пластичним матеріалом з повним набором
амінокислот, що позитивно впливає на відтворну функцію кнурів.
Таблиця
Склад
кормосуміші для кнурів-плідників,
% від маси
|
Корми
|
Середній вміст
|
Відхилення
|
|
Ячмінь
|
35
|
30 - 40
|
|
Кукурудза
|
8
|
5 - 10
|
|
Горох
|
10
|
8 - 15
|
|
Пшениця
|
5
|
3 - 6
|
|
Овес
|
8
|
5 - 10
|
|
Просо
|
5
|
3 - 6
|
|
БВД
|
20
|
18 - 22
|
|
Дріжджі
|
5
|
4 - 6
|
|
М’ясо – кісткове борошно
|
2
|
1 - 3
|
|
Трав’яне борошно
|
2
|
1,5 - 2,5
|
|
Усього
|
100
|
-
|
Добавка до раціону кнура кормів тваринного походження
( кров’яного, м’ясо-кісткового борошна, відвійок) підвищує рівень
сперматогенезу при інтенсивному режимі використання. На утворення 1 млрд
сперміїв рекомендується згодовувати додатково до основного раціону 10 г білка
тваринного походження.
Заміна 30 % білків рослинного на білки тваринного
походження в раціонах молодих кнурів підвищує їх середньодобові прирости,
зменшує витрати кормів і надалі сприяє підвищенню відтворної функції.
У практичній роботі необхідно враховувати, що
відтворні здатності формуються на основі спадкових ознак під впливом кормових
факторів, утримання та характеру експлуатації, а в зв’язку з цим ефективне
використання їх можливе тільки у тому випадку, якщо зазначені фактори
взаємодіють з індивідуальними властивостями.
Період племінного використання кнурів, їх відтворна
функція, кількість спермодоз, а отже і потомства, одержаного від кожного
плідника за цей період, залежить від породи, індивідуальних властивостей, умов
вирощування, годівлі й особливо від режиму статевого використання.
Інтенсивність використання кнурів вивчали багато
дослідників, але єдиної думки з цього питання немає. Більшість вчених вважають, що інтенсивне
використання кнурів призводить до погіршення якості сперми.
Досліди по вивченню спермопродукції кнурів при різних
режимах статевого навантаження при тривалому безперервному їх використанні в
умовах промислового комплексу проводили С.І.Сердюк та В.Т.Трубаєв. У досліді
використовували 10 кнурів великої білої породи у 20-21-місячному віці. У
підготовчий період протягом місяця режим використання кнурів був – одна садка
протягом чотирьох днів, а потім тварин розділили на дві групи. Від кнурів
першої групи одержували один еякулят через два, від другої – один еякулят через
чотири дні. Дослідами встановлено, що кращі результати були при використанні кнурів
один раз протягом чотирьох днів.
С.І.Сердюк рекомендує при безперервному використанні
одержувати по одному еякуляту за тиждень від молодих кнурів у 8 – 10-місячному
віці та через 3 – 4 дні від дорослих.
При необхідності від дорослих кнурів можна одержувати по одному еякуляту через
два дні протягом трьох місяців, а потім зробити перерву і не використовувати
кнура протягом 10 – 15 днів.
Запитання і
завдання для самоконтролю.
1. В якому віці і при якій
живій масі рекомендується починати осіменіння ремонтних кнурів і свинок?
2. Допустиме навантаження на
молодого і дорослого кнура при осіменінні або природному спаровуванні.
3. Годівля кнурів-плідників.
Немає коментарів:
Дописати коментар