Сучасний
стан і механізм функціонування
ринку
продукції тваринництва
Сільськогосподарський маркетинг включає в себе людей, які виробляють зерно,
м’ясо свинини і яловичини, фрукти та овочі, а також людей, у яких фермери
купують добрива, гербіциди, машини і пальне. Ті, хто купує сировину і потім
перетворює її на борошно, хліб, олію чи інші товари, також є складовою частиною
системи сільськогосподарського маркетингу.
Необхідні дуже великі зусилля для того, щоб доставити потрібну кількість
продуктів харчування і волокна у правильній формі, в правильне місце і в
потрібний час. У виконанні цього завдання задіяно три сектори. Перший – це
виробничий сектор, що вирощує худобу, овочі, тютюн, пшеницю та інші продукти.
Цей сектор витрачає значні кошти на придбання таких товарів, як добрива, пальне
та корми. Наступний сектор – це сектор
транспортування, переробки та збереження товарів. І, нарешті, сектор збуту
товарів кінцевому споживачеві.
Форми і дія піскового годинника можуть дати уявлення про рух товару на
ринку. Спочатку товар у великих кількостях сконцентрований у малій кількості
ферм, рухається до переробника, а потім розосереджується по багатьох фірмах
малими кількостями, рухаючись до роздрібників. На кожній стадії (збирання,
переробка, оптова торгівля) – зростає вартість товару.
Функціональна
діяльність у процесі маркетингу
1. Функції обміну:
а) купівля;
б) продаж.
2. Фізичні функції:
а) зберігання;
б) транспортування;
в) переробка.
3. Функції сприяння:
а) стандартизація;
б) фінансування;
в) збирання ринкової
інформації;
г) ризик.
До функції обміну відносять види діяльності, що пов’язані з передачею
власності на товари. Функція купівлі – це переважно пошук джерел постачання
(пропорції), збирання продуктів та види діяльності пов’язані із закупівлями.
Цією функцією може бути збирання чи торгова заготівля сировини в місцях
виробництва або зосередження готових продуктів у руках інших посередників для
задоволення попиту кінцевого споживача.
Функція продажу – це не пасивна згода на запропоновану ціну, а фізичні
операції з розкладанням товарів у вітринах, на полицях, стелажах, прилавках, а
також рекламування та інші засоби стимулювання збуту з метою впливу на попит,
визначення одиниці збуту, розфасування, упакування, визначення каналу
маркетингу, часу та місця наближення до потенційних покупців.
Функція збереження стосується переважно наявності товарів, їх готовності до
використання та реалізації у бажаний час.
Функція транспортування – забезпечення наявності товарів у потрібному
місці. Необхідно оцінити альтернативні варіанти перевезення та типи
транспортних засобів, якщо вони можуть вплинути на вартість доставки. Сюди
входять також операції, пов’язані з підготовкою до відправлення; укладання
товарів у пакети чи контейнери та навантаження.
Функція переробки поєднує виробничі операції, що змінюють уречевлену форму
продукту. Наприклад, перетворення живих тварин у м’ясо, пшеничного зерна – у
борошно і хліб.
Функції полегшення уможливлюють безперешкодне здійснення обміну та фізичних
функцій.
Функція стандартизації – це встановлення однорідних параметрів, які можуть
належати як до якості, так і кількості, спрощення купівлі та продажу
(уможливлює збут за зразками та описами товарів). Ефективна стандартизація є
основою успішного процесу ціноутворення.
Функція фінансування – це використання грошей для здійснення різних
фінансових дій у сфері маркетингу. Фінансування може набувати явної форми
кредиту або прихованої (заморожування капіталів власника).
Функція “несення” ризику передбачає можливість витрат у процесі маркетингу
продукту. Фізична група ризику – це загибель або псування продукту. Ринковий
ризик зумовлений змінами вартості продукту (зміна цін, смаків споживачів, дії
конкурентів можуть призвести до великих втрат).
Сільськогосподарський маркетинг починається з фермерів чи інших виробників
(колективних господарств, корпорацій). Фірми з вертикальною інтеграцією
посідають важливе місце у сільськогосподарському маркетингу не через те, що
вони виробляють, а через рівний обсяг не перероблених товарів, а не диференційованих продуктів.
Фермери виробляють сировину, частково забезпечують збереження продукції.
Продукти, що швидко псуються, негайно відправляються на ринок, їх збереження
гарантується агробізнесом. Перевезення продукції здійснюють інші, хоча фермери
підвозять продукцію першому покупцю. Частіше фермери не переробляють продукцію.
Стандартизація виконується різними агентствами, а фермери лише частково
визначають стандарти і сорти продукції. Фермери не фінансують рух своїх
товарів. Вони беруть добровільно участь у збиранні ринкової інформації
громадськими та приватними агентствами. Крива попиту на окремі фермерські
товари негнучка.
Маркетингова
діяльність товаровиробників
на ринку
продукції свинарства
Виробництво продукції на фермі не пов’язане зі зміною цін. Це залежить від
періоду, який проходить між ціноутворенням і виробництвом продукції. Фермери
дотримуються закону пропозиції, зміни випуску продукції викликані причинами, що
не залежить від фермерів (погода). Таким чином, фермери реагують на майбутні
ціни, порівнюючи їх з реалізаційною ціною. На реалізаційну ціну впливає період
продажу, розмір врожаю і можливі зміни потреб у період виробництва.
Організаційна та біологічна суть фермерства дуже ускладнює реагування
фермера на можливості рину. Коли культура висіяна, фермеру важко пристосуватися
до змін попиту.
Труднощі фермерського господарства, як правило, пов’язують з нестабільними
та відносно низькими цінами на продукцію. Фермери не мають можливості
контролювати та управляти рухом своєї продукції в тій же мірі, як фірми поза
сільськогосподарським виробництвом.
Виробництво значною мірою залежить від погодних та біологічних факторів
відтворення. Фермер може змінити обсяг і профіль свого виробництва, однак
кінцевий вихід продукції багато в чому залишається поза його впливом.
Необхідно рахуватися з тим, що неможливо швидко припинити або почати
сільськогосподарське виробництво. Це означає, що швидше маркетингові агентства
повинні адаптуватися до постачання продукції сільського господарства, ніж
фермери до цих агентств.
Крім проблем короткострокового характеру, тривалий час витрачається на
організацію виробництва деяких видів товарів: плодові насадження створюють за
багато років до початку їх плодоношення, а становище на ринку в цей час може
змінитися.
Неможливість швидкої адаптації до умов, які змінюються, створює у
сільському господарстві високий ступінь ризику. Непередбачуваність виробництва
створює багато проблем фермерського маркетингу. Їх розв’язання уможливлює
зміцнення становища фермерів.
Проблемою фермерського маркетингу є й незначний розрив між ціною реалізації
та собівартістю продукції. Умови конкуренції підтримують фермерські ціни
близькими до собівартості продукції.
Знання маркетингу допомагає фермеру з’ясувати, що виробляти та як готувати
продукцію до продажу; коли і де купувати та продавати; яку частину роботи в
маркетингу повинен купувати фермер індивідуально або в складі групи; що можна
зробити для розширення ринку; які угоди та заходи маркетингу бажані; як
виправити небажані наслідки дій.
Комплекс цілей, стратегія і тактика, що допомагають фермеру прийняти
рішення, являють собою фермерський план маркетингу. Це програма прийняття
рішень і використання сприятливих можливостей ринку.
Фермери можуть взяти на себе майже всі функції маркетингу: зберігання,
транспортування, переробку, продаж. Всі ці функції можуть здійснюватись фірмою,
яка має повний контроль над продовольством, - від ферми до столу споживача.
Водночас існують спеціалізовані фірми, підприємства та галузі народного
господарства, такі, наприклад, як залізничний транспорт, брокери по зернових
культурах та біржові ділки, які виконують тільки одну маркетингову функцію. У
продовольчій галузі кілька маркетингових функцій можуть комбінуватися у межах
однієї фірми. Для цього можливі передумови, особливо, коли функції маркетингу
настільки взаємодоповнюючі, що прибуток можна одержати, здійснюючи їх спільно.
Посередники маркетингу – це окремі особи або підприємницькі концерни, які
спеціалізуються на виконанні різних функцій маркетингу, що входять у купівлю та
продаж товарів при їх русі від виробників до споживачів. Їх поділяють на такі
групи:
А. Торгові посередники –
роздрібні та оптові торговці.
Б. Агентські посередники
– брокери, комісіонери.
В. Біржові посередники.
Г. Переробники та
виготовлювачі (фабриканти).
Д. Полегшуючі
організації.
Торгові посередники отримують право власності й тому володіють продуктами,
з якими працюють. Вони купують і продають для своєї вигоди. Роздрібний
торговець купує продукти для перепродажу безпосередньо кінцевому споживачеві.
Оптовий торговець продає товари роздрібним торговцям, іншим оптовикам і
промисловцям і не забуває про кінцевого споживача. Одна із найчисленніших груп
оптовиків – місцеві закупщики або заготівельники безпосередньо у фермерів та
відправників продуктів у міста, де їх збувають іншим оптовикам і переробникам.
Агентські посередники не набувають прав власності на товари й тому не
володіють продуктами, з якими мають справу. Вони продають споживачам послуги, а
не товари у натуральному вигляді, і отримують свої прибутки у формі гонорарів,
винагород і комісійних.
Переробники та виробники (фабриканти) займаються зміною форм продуктів.
Крім основної діяльності з переробки сировини переробники беруть активну участь
у інших інституційних заходах маркетингу. Деякі з них часто діють як агенти із
закупівлі сировини для себе у районах, де ця сировина виробляється. Ця група
здебільшого займається оптовим продажем своєї готової продукції роздрібним
торговцям. Багато переробників самі намагаються дійти до кінцевого споживача
через рекламу.
Полегшуючі організації сприяють виконанню своїх обов’язків різними
посередниками. Вони надають оснащення, можливість для маніпулювання продукцією
або зводять покупців і продавців; встановлюють “правила гри”, яких повинні
дотримуватись торгівці-посередники, допомагають у сортуванні, погодженні питань
оплати та перерахуванні платежів.
Посередники вивільнюють фермерів для їх спеціалізації у
сільськогосподарському виробництві, а споживачів для спеціалізації в інших
нефермерських галузях діяльності.
В основі функціонування ринку
продукції тваринництва є пропозиція. Але вона схильна до сильних коливань.
Основні причини, які визначають пропозицію
тваринницької продукції являються:
-
кліматичні умови;
-
розмір підприємства;
-
організаційні здібності керівника;
-
прогрес в техніці та механіці;
-
ціноутворення;
-
особливості товарів.
Виробництво
продукції свинарства в сільськогосподарському виробництві являється
безперервним процесом. І у зв'язку х цим це виробництво може швидко реагувати
на короткочасні ринкові сигнали і відповідно регулювати обсяг продукції, яка
випускається.
Попит на продукцію
свинарства залежить від таких факторів:
-
ріст населення;
-
потреба продукції свинарства на
людину;
-
прибутки споживача та економічність попиту;
-
звичка споживання продукції свинарства;
-
ціни на продукцію свинарства.
У виробництві продукції
свинарства гнучкість попиту, як правило, одержуємо від'ємну. Це
пов'язано з тим, що собівартість на виробництво продукції свинарства значна, а
ціна на продукцію господарства не можуть виставити високі. На ринку продукції
свинарства основними завданнями являється визначення попиту споживачів, виставлення
товару за ціною, яка була б доступна до споживачів, отримання достатнього
прибутку, який зміг би винагородити їх витрати.
Процес маркетингу в свинарстві передбачає визначення потенційних
споживачів та їх запитів. Виробництво такого виду продукції, який би
забезпечував задоволення потреб споживачів, своєчасне якісне інформування
потенційних споживачів про виробництво певних продуктів.
Маркетинг свинарства включає
в себе людей, які виробляють продукцію, а також людей, в кого виробник купує машини,
корми, ветеринарні препарати, стимулятори росту та інше. На кожній стадії
маркетингової діяльності в свинарствоі зростає вартість товару. До
функціональної діяльності процесу маркетингу в свинарстві відносяться функції
купівлі, продажу, зберігання, транспортування, переробки, стандартизації,
фінансування, збирання ринкової інформації та ризику.
Особливості формування цін на
свинину в сучасних умовах
Ціна – це всі суб'єктивні чи
об'єктивні витрати, пов'язані з придбанням продукту. Розмір ціни в виробництві
продукції свинарства залежить від кількості додаткових витрат на виробництво
продукції, вартості транспортування свиней до місць забою, вартості поїздки
покупця до місця купівлі і назад, знижок на продукцію, а також враховуються
затрати на ремонти приміщень, профілактики захворювань та лікування тварин,
витрати на страхування, податки, корми та інше. В сучасних умовах ціни на
свинину формуються в залежності від конкуренції, середовища в якому ціна
конролюється ринком, середовища, в якому ціна контролюється фірмами.
Завдання
сільськогосподарського підприємства по виробництву продукції свинарства на
ринку:
-
забезпечення процесу виживання;
-
максималізація поточного прибутку;
-
завоювання підприємства за показниками частки ринку;
-
завоювання лідерства за
показниками якості.
Реклама –
це сфера виробничої діяльності підприємства. Реклама орієнтує покупців у масі
товарів та послуг, являється інструментів активізації попиту населення та
засобом залучення в оббіг купівельних фондів населення, сприяє підвищенню
життєвого рівня населення. В свинарстві рекламується продукція в засобах
масової інформації, випуском рекламних проспектів та їх розповсюдження в господарствах, на виставках, тощо,
проведення виставок тварин та продукції свинарства, проведення аукціонів з
продажу продукції свинарства.
Запитання і завдання для самоконтролю:
1.
Основні причини, які визначають
пропозицію продукції свинарства.
2.
Які завдання
сільськогосподарського підприємства по виробленню продукції свинарства на
ринку?
3.
Що таке реклама?
Немає коментарів:
Дописати коментар